«Після нашої перемоги буде літературний сплеск», – Лілія Шутяк про Варшавський книжковий ярмарок та запит на українську книгу

З початку повномасштабного вторгнення росії чимало бібліотек та освітніх закладів в Україні постраждали від обстрілів російських військ. Багато книг зі сходу довелося рятувати, а великі книгомережі евакуювалися в більш спокійні регіони. Водночас українська література набула неабиякого попиту за кордоном – нещодавно відбувся Варшавський книжковий ярмарок, який відвідали 24 українські видавництва. Шпальта поспілкувалася з книжковою оглядачкою та комунікаційною менеджеркою дитячого артвидавництва «Чорні вівці» Лілією Шутяк про те, як відбувався Варшавський книжковий ярмарок, яке ставлення до української книги за кордоном та чому російська література є загрозою.

У кінці травня у Варшаві відбувся книжковий ярмарок. У події взяли участь 24 українські видавництва, серед яких вперше опинилися чернівецькі: «Чорні вівці», «Видавництво 21» та «Meridian Czernowitz». На українському стенді представили близько 400 найменувань книг. Заходи відвідали як поляки, так і українські біженці. Майже всі презентовані українські книги продали.

Книжкова оглядачка та комунікаційна менеджерка Лілія Шутяк представляла у Варшаві чернівецьке дитяче артвидавництво «Чорні вівці».

«Бувало, що люди купували книгу лише тому, що вона написана українською»

Щороку навесні відбувається Книжковий арсенал у Києві, і щороку чернівецькі видавництва беруть там участь. Цьогоріч з’явилася можливість поїхати на Варшавський книжковий ярмарок. У перший день відбулося урочисте відкриття нашого стенда «Dziękujemy, Polsko!» (дякуємо Польщі – авт.). Туди прийшло багато дипломатів. Крім них, захід відвідали й українські біженці, зокрема мами з дітьми. Це була дуже щемлива ситуація, тому що чимало з них розповідали історії про вимушений виїзд з України, з яких міст приїхали до Варшави, про умови проживання та те, як сумують за домівкою. Були такі ситуації, що жінки приходили й плакали. Для багатьох ця подія стала ковтком рідного повітря та можливістю знайти українську книжку для себе і дітей.

Люди підходили й купували книгу лише тому, що вона написана українською. Здебільшого поляки цікавилися історичною літературою або шукали книги, які можуть допомогти вивчити українську, наприклад, дитячі видання та абетки. Найперше звертали увагу на ілюстрації. Активно розкуповували книги Оксани Драчковської, Сергія Жадана, Юрія Андруховича та Андрія Любки.

Загалом близько 90% відвідувачів ярмарку купували книги, що для нас було дещо незвично. Не очікували, що в іншій країні люди аж настільки будуть захоплені українськими творами.

У межах Варшавського ярмарку відбувалися дискусії з українськими авторками, де обговорювали війну.

Про запит на українську літературу

Водночас покупці в Польщі вважають, що українських книг дуже бракує. Чернівецькі видавництва майже не публікують двомовних творів, але, на мій погляд, це було б доволі перспективно. Так, серед покупців великий попит мали білінгвальні видання, а саме англо-українські. За їхньою допомогою дитина та навіть і дорослий, що починає вивчати українську, зможуть легко це зробити. Тож, думаю, на дитячі двомовні книжки може бути неабиякий запит.

Європа має велику симпатію до України. Так, на Варшавському книжковому ярмарку Оксана Забужко отримала нагороду IKAR. Вона стала першою непольською авторкою, хто її отримав. Це показовий приклад із погляду українсько-польських літературних зв’язків.

Зараз особливий інтерес до українських письменників. Адже багато з них пишуть тексти як журналісти та публіцисти в популярних іноземних виданнях. Через війну чимало видавництв із закордону цікавиться купівлею прав, створенням творчих проєктів та організацією літературних заходів з українськими авторами.

Водночас є й організатори культурних подій, які не розуміють, чому українці не хочуть брати в них участь разом із росіянами. Вони думають, що це майданчик для того, щоб люди проговорили свої конфлікти. Нам важливо донести до іноземних письменників, видавців та журналістів розуміння, що виступати на одній сцені з росіянами неприпустимо, це приниження. Говорити про культуру з людьми, які вбивають і ґвалтують маленьких дітей, – недоречно. І якщо ми не будемо підтримувати увагу та використовувати всі можливі засоби для того, щоб повідомляти реальну ситуацію в Україні, то зникнемо з інформаційного поля.

Про виклики для українського книжкового ринку

У перші дні повномасштабного вторгнення призупинилося виробництво, не працювали книгарні та книгомережі. російські військові продовжують бомбити бібліотеки й освітні заклади. У такий складний час необхідно зберегти книги. Це важливе культурне надбання, якого росіяни бояться.

Після нашої перемоги буде літературний сплеск, де переважатиме військова тематика. Автори повернуться з фронту та будуть писати про пережите репортажі, документальні твори та художні романи, щоб переосмислити те, що відбулося.

Однак наразі залишається низка викликів. Видавцям важливо втриматися на плаву, бо багато друкарень знищені чи не можуть друкувати книжки через те, що перебувають у гарячих точках. Крім того, подорожчав папір. Для України це особливо відчутно, бо в нас погана ситуація з економікою. Чи зможе читач купувати книгу за 300-400 гривень?

Ставлення до російських книг та їхній вплив на українських дітей

Знищення російських книг викликає суперечливі відчуття. Раніше моє покоління часто не мало можливости читати переклади іноземних видань рідною мовою, тому використовувало російські. Зрозуміло, що тепер їхня мова та культура несуть для нас тільки смерть. Тому палити – ні, а от позбуватися, здавати на макулатуру – необхідно.

Будь-яка книжка – це виразник національної свідомости, культурних цінностей автора та його досвіду. І це передусім мова. Тому непоодинокі випадки, коли росія утискала українську мову та літературу. Адже сам факт, що в наших книгах зображені національні цінності та опис реалій, уже є загрозою для них.

росіяни чудово розуміють значення культури, історії, книжок та їхній вплив на дітей. З 2014 року на території Донецької та Луганської областей виросло ціле покоління під окупацією. Очевидно, що там навчалися за російськими підручниками. Якщо дорослі можуть більш критично мислити, то діти сприймають пропаганду як істину. Водночас є чимало вчителів, які відмовляються виконувати вказівки російських окупантів.

Імперські амбіції росії ніколи не зникнуть. росіяни завжди заздрили українцям через нашу європейськість. А вони живуть в умовах тотальної пропаганди, яку ведуть навіть не десятками років, а століттями. Після нашої перемоги потрібно буде багато працювати, щоб переглянути всі українсько-російські зв’язки у сфері культури та історії. Це неминучий шлях, який, на жаль, дається смертями наших воїнів, що виборюють незалежність.

Фото Ігоря Константинюка та Лілії Шутяк

Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».

Нет тэгов
Джерело: shpalta.media