Читати Ремарка в часи війни (не)реально
Книжкова оглядачка Лілія Шутяк згадує про творчість Еріха Марії Ремарка до річниці дня його народження та пише про життя одного із найяскравіших представників «втраченого покоління».
«Якщо не сміятися над двадцятим століттям, то можна застрелитися», – писав один із найвідоміших німецьких письменників цього періоду Еріх Марія Ремарк.
На книжках цього автора, без перебільшення, виросло чимало поколінь читачів. Твори митця виходили величезними тиражами в СРСР та були навіть популярнішими, ніж на його батьківщині. Після розпаду радянської імперії автора добре знали і в незалежній Україні, де його тексти вивчали у шкільній програмі з літератури.
Читаючи найвідоміші твори Ремарка («На західному фронті без змін», «Три товариші», «Тріумфальна арка»), більшість із нас ніколи не уявляла, що все це колись доведеться пережити й відчути на собі. У підлітковому віці, вивчаючи тексти автора у школі, ми сприймали війну як щось абстрактне й далеке, а не те, що за декілька десятиліть може статися в Україні. Саме тому нині важливо перечитувати твори Ремарка, щоб переконатися, наскільки він актуальний для сучасности. Тим паче, що сьогодні – День його народження.
Еріх Марія Ремарк народився 22 червня 1898 року в сім’ї палітурника, тож не дивно, що книжки супроводжували хлопця з дитинства. Він багато читав і рано почав писати. У 18 років юнак потрапив на фронт, де отримав поранення і до кінця Першої світової війни лежав у шпиталі.
Свій перший твір «На Західному фронті без змін» (1929) автор створив за шість тижнів. Цей антивоєнний роман став спробою розповісти про «покоління людей, що їх занапастила війна, навіть як хто з них і не потрапив під снаряди». Генерацію цю ще називали втраченою. Окрім Ремарка, список письменників, що пройшли жахи Першої світової, доповнюють Річард Олдінґтон, Дос Пассос, Ернест Гемінґвей, Френсіс Скотт Фіцджеральд та інші.
Герої романів Ремарка приречені. Вони не здатні впоратися з дійсністю та пристосуватися до мирного життя, тож або гинуть на війні, або вчиняють самогубство. А ще — вживають багато алкоголю, як і сам автор. Із такими персонажами зустрічаємося в усіх романах Ремарка. Схожі проблеми — душевні й психологічні травми, нездатність адаптуватися у звичайному житті, про які пише Ремарк у своїх романах, — те, з чим і ми ще певний час змушені будемо давати собі раду після закінчення війни.
«На Західному фронті без змін» — це автобіографічна історія про Пауля Боймера (під час хрещення Ремарк отримав ім’я Еріх Пауль і згодом змінив його на честь матері) та його однокласників, які потрапляють на фронт одразу зі шкільної лави. Герой розповідає про звичайні військові будні: бойові дії, перебування в шпиталях, втрати близьких, тугу за домом і нерозуміння того, куди рухатися далі.
Після виходу 1929-го року в Німеччині книжка розійшлася півторамільйонним тиражем, швидко ставши бестселером. І саме її публічно спалювали нацисти 1933-го як одну з «антинародних», адже, на їхню думку, видання не сприяло патріотизму німців. За цей роман автор зазнав переслідувань тодішньої влади й отримав статус зрадника батьківщини. Геббельс та його поплічники поширювали чутки, нібито Ремарк — єврей і навіть не був на фронті. Через спротив німецьких політичних сил автор не отримав і Нобелівської премії з літератури. Після приходу Гітлера до влади Ремарка позбавили громадянства, і він жив у Швейцарії, а згодом — у США.
Getty Images
Загалом у творчості автора чітко простежуються дві наскрізні теми — любов і війна. Супроводжували вони його й упродовж усього життя. Ремарк славився своїми коханками не менше, ніж художніми творами. Любов’ю його життя стала акторка Марлен Дітріх. І хоча їхні стосунки не склалися через постійні зради кінозірки, письменник кохав її багато десятиліть. Голлівудська акторка стала прототипом головної героїні роману Ремарка «Тріумфальна арка» Жоан Маду.
Письменник був тричі одружений: двічі з Ютто Цамбоною, колишньою танцівницею, хворою на туберкульоз. Їхній роман розпочався в Берліні, й згодом жінка надихнула Ремарка на образ Пат із «Трьох товаришів». Митець допоміг їй емігрувати з нацистської Німеччини та заповів чималий статок. Третій шлюб Ремарка був із колишньою дружиною Чарлі Чапліна – акторкою Полетт Годар. Разом вони прожили до смерти письменника 25 вересня 1970 року.
Тексти Ремарка, попри їхню трагічність, просякнутість війною, вчать цінувати життя: пити міцний кальвадос, гуляти нічним Парижем і віддавати всього себе коханню. А ще вони надзвичайно добре написані, завдяки чому їх можна просто «розбирати» на цитати. І якщо сьогодні нам важливо пам’ятати, що «кожен солдат залишається жити тільки завдяки тисячам різних випадковостей» і те, що «ніколи ще життя не було таке коштовне, як сьогодні… коли воно так мало коштує», то, сподіватимемося, скоро ми зможемо звернути увагу й на ті моменти, що стосуються життя без війни.
У Ремарка можна багато чого повчитися, зіставляючи давноминулі події з сьогоднішніми, переймаючи його досвід переживання й осмислення війни, розуміючи, хто є її справжніми призвідниками й винуватцями. І як би це не було (не)реально важко, але мусимо навчитися дивитися нашій війні просто у вічі.
Нет тэгов
Джерело: shpalta.media