Виробник в’ялених томатів з Чорнобаївки шукає на Одещині місце, куди зможе перенести підприємство
До війни Чорнобаївка, що на Херсонщині здебільшого славилася в’яленими томатами. Саме тут під торгівельною маркою «Українські в’ялені помідори» їх виготовляв підприємець Андрій Бігленко. Через бойові дії йому довелось покинути рідну домівку і наразі він шукає місце, куди зможе перенести підприємство. Про це Юг.Today повідомляє з посиланням на AGRI-GATOR.
«Українські в’ялені помідори» – це сімейне крафтове виробництво. За сезон переробляли від 30 до 40 тонн томатів, виготовляли продукцію для HoReCa, продавали на інші виробництва, робили хумус у співпраці з іншими виробниками. На рік випускали орієнтовно 20-25 тис. баночок готової продукції.
Наразі Андрій Бігленко знаходиться на заході України. Не дивлячись на те, що вдома, у Чорнобаївці у нього залишилось все необхідне для виробництва, він каже, що знання та досвід завжди з ним. Тому, планує відновити свою справу і наразі активно шукає для цього сировину – томати потрібної якості та ціни. Оскільки масове вирощування томатів – це більш південна специфіка, підприємець планує відновити виробництво на Одещині або Миколаївщині. Адже ключовим компонентом виробництва підприємця є томати, які на заході нашої країни масово не вирощують.
«Я вже зрозумів, які сорти тут є, але для мого виробництва вони не підходять. Ще мені рекомендують поїхати в Заліщики (Тернопільська область), але думаю, що якщо навіть за смаком і розміром знайду, то за вартістю аналогів херсонським немає. Розумієте, Заліщики – це лише одне село. На Херсонщині таких сіл, де масово вирощують помідори, – сотні», – зауважує підприємець.
Він додає, що зараз головне – визначитись, де будуть купувати помідори. Оскільки возити їх взагалі не варіант, логістика займе значну частину собівартості. А переробляти їх краще взагалі «на полі».
Вартість самих українських томатів вища, ніж у Туреччині чи Азербайджані. Бігленко зазначає, що пробував виготовляти продукцію з турецькими помідорами, але на виході смак взагалі не сподобався, хоча собівартість нижча.
«Я роблю продукт так, щоб подобалось мені. Виявляється, з більшістю у нас схожі смакові вподобання», – говорить підприємець.
Таке особисте ставлення до продукції і робить її популярною. А розвиток маркетингу через власний бренд – на кожній банці з томатами зображено обличчя Бігленка говорить про його особисту відповідальність за якість продукту.
Для того ж, щоб відновити виробництво в’ялених томатів на новому місці, підприємцю доведеться заново побудувати цех, пройти сертифікацію та придбати мінімальне обладнання. Але Андрій Бігленко зазначає, що у цю справу, яка стала сімейною, вкладено багато часу, розуму та інвестицій, тому втрачати нічого не хочеться. Він сподівається, що обладнання для виробництва, що залишилося у Чорнобаївці, вціліє та дочекається свого господаря після війни. А поки що, Андрій Бігленко не хоче втрачати часу та шукає варіанти для відновлення виробництва в іншому регіоні.
Цілком ймовірно, що таким варіантом стане Ізмаїльський район, який, як і Херсонщина, завжди славився вирощуванням овочів, особливо томатів. Нагадаємо, що цього року, враховуючі вірогідний дефіцит, ізмаїльські фермери засадили помідорами більше 300 гектарів. Наразі саме Ізмаїльщина являється лідером по вирощуванню томатів та забезпечує ними всю Україну.
Одеса : yug.today