Сумна звістка для педагогічної ниви Одещини: пішов із життя видатний викладач Подунав’я Олександр Зарудняк

Сьогодні, 11 липня, ректор Ізмаїльського державного гуманітарного університету Ярослав Кічук повідомив сумну звістку. На 100-му році життя відійшов у вічність Олександр Андрійович Зарудняк, прекрасна людина – розумна й чуйна, порядна, високоінтелігентна, високоморальна. Про це з посиланням на особисту сторінку в Фейсбуці ректора ІДГУ інформує  ІА  «Юг.Today».

«З 1955 року працюючи в нашому закладі вищої освіти на посадах викладача, доцента, завідувача кафедри, декана, проректора, Олександр Андрійович був відзначений численними нагородами. Останню відзнаку я мав честь особисто вручати два тижні тому ще бадьорому Олександру Андрійовичу…

Пішовши у засвіти, Олександр Андрійович залишається в нашій пам’яті прикладом самовідданого служіння українській освіті і науці… Світла пам’ять Світлій Людині…», – із сумом написав Ярослав Кічук.

Олександр Андрійович Зарудняк народився 15 вересня 1922 року в с. Бортники на Вінниччині в незаможній селянській родині. В подільській глибинці, на щедрих українських чорноземах пройшли його дитячі роки. Навчання в місцевій школі поєднував із допомогою рідним по господарству. Голод 1933 року забрав життя батьків малого Сашка, залишивши його сиротою. Відтоді пережив Олександр Андрійович немало моральних та фізичних випробувань, пізнав лиха, нестатків та нестерпних розчарувань, що болючими зарубинами закарбувались на його долі.

Незважаючи на суворі й шалені буревії, юнак не похитнувся у своїй духовній основі та прагненні нести до людей просвітлене любов’ю й добром серце. Він гідно долав життєві перипетії, наполегливо йшов до мети, здобуваючи освіту. Після успішного закінчення 1937 року Бортницької школи, вступив до Тульчинського бібліотечного технікуму, отримавши 1940 року диплом бібліотекаря. До призову на службу в ряди Червоної Армії в 1940 році певний час працював завідувачем бібліотеки в м. Ратне на Волині. А потім була війна. Зарудняк О.А. мужньо пройшов фронти солдатом на передовій, винісши із воєнного полум’я чистоту душі та гуманістичні устремління.

…Повернувшись із війни, Олександр Андрійович спершу працював бібліотекарем в шостій райбібліотеці м. Одеса, а в 1947 році вступив до Одеського державного педагогічного інституту ім. К. Д. Ушинського. Після його закінчення, з 1952 року він – спершу вчитель української мови та літератури, а з 1953 року – директор Випаснянської середньої школи Лиманського району Ізмаїльської області. На 1953-1955рр. припадає його навчання в аспірантурі. У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Придієслівне керування в українських пам’ятках ділового письменства 12-14 ст.». Донедавна, незважаючи на поважний вік, Олександр Андрійович Зарудняк самовіддано працював у Ізмаїльському державному гуманітарному університеті, з яким назавжди поріднив свою педагогічну й життєву долю. Викладацьку працю Олександр Андрійович вміло поєднував із адміністративною роботою. За цей період він обіймав різні керівні посади: з 1956 р. по 1961 р. очолював факультет підготовки вчителів початкових класів. З 1966 р. по 1983 р. він – проректор з навчальної роботи; з 1983 р. по 1987 р. – завідувач кафедри української мови та літератури; з 2000 р. по 2011 р. – завідувач кафедри практичного курсу української мови. У своїй адміністративній діяльності О.А. Зарудняк послідовний і принциповий, однак у ставленні до підлеглих завжди поміркований і толерантний, умів слухати й на все своєчасно і чуйно реагувати. Його уважність до людей була напрочуд природною. Він був відкритий до всіх разом і до кожного окремо. Даруючи радість спілкування, залишав незгладимий слід у душі співрозмовника. Олександр Андрійович мав здатність своєю присутністю пробуджувати в людях найсвітліші помисли. Він був лицарем високого духу і володарем філософського спокою.

Зарудняк О. А. був кандидатом філологічних наук, доцентом. Упродовж усіх цих років викладав різні лінгвістичні курси теоретичного та практичного профілю, заслуживши велику повагу серед студентства за ґрунтовні знання, широку ерудицію, винятковий ораторський талант, уміння по-особливому переживати естетику українського слова й аналізувати складні проблеми мовознавства. Особливо привабливими в його постаті для колег і студентів була вроджена інтелігентність та енциклопедичні знання.

Олександр Андрійович є автором навчально-методичних посібників із діалектології, історії української мови, теоретичних питань граматики, як опонент виступав на захистах кандидатських дисертацій, яскраво демонструючи високий науковий рівень і професіоналізм. Разом із колегами впродовж усіх років життя й праці спрямовував діяльність на підготовку педагогічних кадрів у галузі української філології для національної освіти й науки. За значні досягнення в цих сферах удостоєний багатьох державних нагород: почесного знака «Відмінник освіти України», медалі А. С. Макаренка, медалі ім. Петра Могили.

Зарудняк О. А. хоча й формувався як Педагог переважно у провінції, усе ж зумів стати непровінційним культурником і освітянином. Його творчі зацікавлення, ідеї, педагогічно-наукова та виховна діяльність стримлять високою осяйністю мети й благородних намірів. Вони завжди зорієнтовані на класичні обрії світової культури та освіти, що надійно аристократизують душу й розум. Коротке визначення «педагог» не вичерпує всього того змісту, який закладено в імені Олександра Андрійовича. Його працездатність і працелюбність завжди вражали й захоплювали, його любов до студентів була постійною та незрадливою, тому важко визначити ту міру духовного й культурного багатства, які залишає в серцях у вихованців мудрий Учитель!

Підготувала Інна ДЕРМЕНЖІ за біографічними матеріалами професора ІДГУ Галини Райбедюк

Одеса : yug.today