Спорт не може бути поза політикою

Частково росіянам заборонили брати участь у змаганнях лише у нейтральному статусі. Але ось остання інформація – легкоатлетам з Росії заборонили участь на Чемпіонаті світу, який пройде в американському Орегоні з 15 до 24 липня, навіть у нейтральному статусі. А перед тим голова Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах, перебуваючи в Україні, підтвердив, що санкції проти російських та білоруських спортсменів будуть продовжувати доти, доки триває кривава війна в Україні.

Потрібно не зупинятися і йти ще далі – відсторонити усіх спортивних функціонерів-росіян від керівних посад у міжнародних федераціях і асоціаціях. Таких прикладів чимало. Умар Кремльов і досі є президентом Міжнародної федерації боксу. Алішер Усманов – президент Міжнародної федерації фехтування. Владімір Лісін – президент Міжнародної федерації спортивної стрільби. Васілій Шестаков – президент Міжнародної федерації самбо. Аркадій Дворкович – президент Міжнародної шахової федерації, Боріс Скриннік – президент Міжнародної федерації бенді (хокей з м’ячем). І це неповний перелік росіян, які досі обіймають керівні посади у спортивних федераціях з ігрових та олімпійських видів спорту. Недостатньо просто не дозволяти спортсменам виступати під триколорним прапором. Потрібно, аби серед керівників міжнародних федерацій не було жодного, хто просуватиме російські наративи і намагатиметься повернути Росію до великого спорту.

З Російською Федерацією треба зараз вчинити так, як з іншими країнами, які грубо порушували міжнародне право, права людини або розв’язували війни. Нагадаю, на Олімпійські ігри у 1920 році в Антверпені не допустили держави, яких звинувачували в розв’язуванні Першої світової війни – Німеччину, Австрію, Болгарію та Туреччину. А на Олімпіаду у Лондоні в 1948 році не запросили Німеччину та Японію – як винуватців Другої світової. В 1964 році був оголошений бойкот Південноафриканській республіці – через апартеїд, а у 1980 році бойкот був оголошений Радянському Союзу – тоді на Олімпіаду у Москві відмовилися їхати 64 країни на чолі з США. Так вони висловлювали протест за введення військ СРСР до Афганістану.

Спортсмени, які виступають під російським прапором, повинні знати: політика керівництва їхньої держави відображається і на них. І доки триватиме війна, їм доведеться забути про міжнародні змагання та визначні досягнення. Зі свого боку, і українським спортсменам та спортивним функціонерам слід пам’ятати, що будь-яке братання з росіянами, намагання заступитися за них і просувати тезу «спорт поза політикою» буде сприйматися вкрай негативно. Згадати хоча б легкоатлетку Ярославу Магучіх, яка дозволила собі на Олімпіаді у Токіо зробити «дружнє» фото в обіймах з російською спортсменкою. На щастя, Ярослава сама усвідомила хибність своїх дій: після повномасштабного вторгнення росії вона зробила кілька заяв, і, думаю, більше ніколи не потисне руку жодному російському спортсмену.

Зараз з чудовою ініціативою вийшов славетний футболіст, колишній головний тренер збірної України Андрій Шевченко. Спільно з українськими медіа він реалізує флешмоб «Спортивний фронт», де закликає спортсменів з усього світу бойкотувати росіян на всіх рівнях. «Мовчання вбиває», – каже Андрій, і я з ним абсолютно погоджуюся. Росія використовує спорт як потужний пропагандистський інструмент. Тому ми всі – українські спортсмени, бізнесмени, політики, журналісти, просто небайдужі громадяни – повинні перекрити їм таку можливість.

Оригінал

ZAXID.NET – Новини Львова