Дикий ринок ресторанної оренди

А тим часом тут не виживають локальні зубри. Шампанерія і Кафе 1 – тільки найбільш відомі приклади. Заклади закриваються і закриваються. Непрогнозований потік людей з міста і в місто, збіднішання, качелі негативних настроїв, постійний тиск на тих, хто «дозволяє собі жити», брак персоналу, подорожчання продуктів… У Львові це все теж є. Ці черги з рестораторів до приміщень – явище тимчасове.

Але як це вкласти в голови людям, які часто самі ніколи не вели бізнес, а деякі ніколи по суті не працювали, отримавши приміщення у спадок/подарунок чи придбавши їх колись за гроші з шухлядок на своїх митницях, податкових, прокуратурах? Які не хочуть знати поняття «форс-мажор» і взагалі не хочуть нічого знати?

Так, це далеко не всі орендодавці. Але, судячи з розмов із рестораторами, величезна кількість. Зважаючи на цю проблему, у Львові навіть заговорили про створення локальної профспілки рестораторів. Півтора десятиліття тому у Львові була Гільдія рестораторів. Проіснувавши кілька років, вона все ж спромоглася дещо переламати дикий ринок вокзальних таксі, припинити практику нахабного переманювання персоналу, домовитися з владою за більш прозорі норми щодо літніх майданчиків. Можливо, цього разу, в якійсь іншій формі об’єднання, нам вдасться зламати дикий ринок оренди. Якщо ті, хто має більшу фінансову подушку, подумають на крок уперед і домовляться не займати приміщень, звідки вигнали колег без належного обгрунтування.

Якщо ви з нами, пишіть мені.

ZAXID.NET – Новини Львова