«Я бачила сльози на очах лікарів»: спогади старшої фельдшерки з Аккермана про постраждалих від жорстокого обстрілу Сергіївки
Вже пройшло більше місяця від трагедії в курортній Сергіївці Білгород-Дністровського району, коли внаслідок ворожої ракетної атаки загинуло 22 людини. Скалічені долі, зламане майбутнє, сльози, невимовний біль…
«Війна зачепила і нас…», – так відповідає на запитання знайомих старша фельдшерка зміни Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Одеської міської ради у Білгороді-Дністровському Віра Єфремова, коли її запитують про ту страшну липневу ніч. Історія від Міністерства охорони здоров’я України, яку неможливо читати без сліз вдячності медикам за їхню роботу. Розповідь від старшої фельдшерки про медичний персонал, який рятував людей після жорстокого обстрілу Сергіївки.
«Підняла головного лікаря, зібрала санітарок, стукала до всіх відділень, зв’язувалася з фельдшерами у швидких. Я робила все, щоб бути максимально готовими до прийому постраждалих від вибухів у Сергіївці. Бо час в екстреній медицині – це не просто золото, це життя», – впевнена Віра Єфремова.
За її словами, від того, як старший фельдшер підготує лікарню, скоординує медиків, надасть всю важливу інформацію, залежить життя людей. Конче потрібно, аби лікарні були готові, хірурги проінформовані про стан пацієнтів, щоб були ноші, медикаменти, санітарки.
Коли пролунали вибухи в Сергіївці, медику подзвонив фельдшер із місцевої підстанції Ігор. Сказав, що це – жах. Пожежа, дим, поранені, загиблі. Віра зрозуміла, що привезуть не менше двадцяти людей, тому треба готуватися. Потім виявилося, що постраждалих вдвічі більше.
«Я підняла з ліжка головного лікаря, кажу: «У нас є 20-30 хвилин, щоб розгорнути госпіталь – травматологію, хірургію, реанімацію, лаборантів. Підіймайте всю лікарню». Сама бігала по відділеннях, стукала, казала: «Виходьте, готуйтеся, буде багато поранених». Зібрала всіх санітарок, підготувала ноші. Ми мусили виграти час.
Коли операційна відкрита, коли морально вже всі готові – то ці 10-15-20 хвилин для постраждалого, якого привозять, – золотий час. Це – хвилини, за які ти можеш врятувати людину. Це – хвилини, за які ти можеш її втратити. І ми всі відчайдушно боролися за них», – розповідає старша фельдшерка.
А потім пішов потік постраждалих. Швидкі летіли до медичного закладу одна за одною. Виття сирен по місту, діти непритомні, море крові у кабінах.
«Це неможливо передати. Я бачила сльози на очах у медиків, але ми всі трималися, всі розуміли. Фельдшери одразу одягали по шість рукавичок, щоб просто знімати і знімати. Дівчата-фельдшерки навіть не помічали, що повністю просякнуті кров’ю. Я носила перев’язувальні, знеболювальні, просто підходила і питала, що потрібно», – зізнається Віра.
Медик впевнена, що в їхній професії, окрім надання медичної допомоги, значну роль відіграє вчасне інформування та координація. І лікарі виграли час тієї ночі після вибухів у Сергіївці. Все було готово, кожен був на своєму місці.
«За 46 років мого стажу це було єдине чергування, якого не зітреш із пам’яті. Я всюди була, у різних ситуаціях: і великих, і маленьких. Працювала на кардіологічній машині, коли були і ДТП, і пожежі, але такого ні з чим не порівняєш», – з жахом згадує події тієї ночі медичний працівник.
Нагадаємо, що нещодавно інформаційна агенція «Юг.Today» публікувала сповідь завідувача хірургічного відділення лікарні з Одещини Юрія Дабіжа, який зізнався, що такі травми раніше він бачив лише у фільмах жахів. Саме цей хірург рятував дітей після обстрілу узбережжя курортної Сергіївки.
Підготувала Інна ДЕРМЕНЖІ
Одеса : yug.today