Дерусифікація в Кілійській громаді: важливо не зганьбитися перед світом, предками і нащадками (коментарі фахівців)
Як вже повідомляла інформаційна агенція «Юг.Today» , у Кілійській громаді Ізмаїльського району протягом серпня робоча група остаточно визначиться з переліком перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки та надасть пропозиції щодо альтернативних назв із підготовкою відповідних інформаційних довідок. Вже у вересні планується проведення громадських обговорень з приводу перейменування. Протягом жовтня робоча група надасть звіт про підсумки обговорення та електронних консультацій з громадськістю, після чого буде підготовлений проект рішення «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки, які розташовані на території Кілійської громади» для затвердження депутатським корпусом.
А поки триває підготовчий етап процесу дерусифікації об’єктів топоніміки та створення їх переліку, журналіст ІА «Юг.Today» вирішила попередньо поспілкуватися із членами робочої групи та дізнатися їхнє бачення стосовно персоналій, які можуть фігурувати в нових назвах вулиць та провулках Кілійської громади.
На думку начальника відділу освіти та молодіжної політики Кілійської міської ради Сергія Мергута, в процесі перейменування треба використовувати аналітичний та розумний підхід. Бо ж в історії української державності є багато діячів, на честь яких можна перейменувати вулиці Кілійської громади.
«Якщо це стосується, наприклад, тих же вулиць Ломоносова, Кутузова та інших топонімічних об’єктів, названих на честь російських вчених, громадських діячів та військових начальників, відношення до яких у проекції новітніх історичних фактів та загарбницької політики рф змінилося, треба мати на увазі, що видатних постатей у нашій державі достатньо. Це один вектор, який я буду сповідувати під час засідань робочої групи»,– наголосив Сергій Іванович.
Окрім того, аналізуючи топонімічну мапу громади та розглядаючи нові варіації найменувань, обов’язково треба згадати місцевих діячів, вихідців з півдня Одещини, зокрема з Кілійщини, воїнів – земляків, які вже загинули за вісім років війни з російськими окупантами. Очільник відділу освіти також підкреслив, що разом з тим не слід плутати світове надбання культурної спадщини з певними політичними процесами у нашій державі.
«З одного боку, тут є занадто тонка грань. Але, з іншого боку, маємо багато вулиць, що названі на честь діячів, які не мають жодного відношення до України. Однак є й такі персоналії, що начебто ототожнюються з нашою державою, але з негативного ракурсу, бо вони свого часу були відвертими українофобами. Тому, на мій погляд, деякі вулиці треба назвати на честь українських письменників, закатованих за радянських часів», – вважає С.І. Мергут.
Доволі своєрідною є думка стосовно організації перейменування вулиць та провулків в громаді в.о. директора Кілійського історико-краєзнавчого музею Віктора Ченуши. Віктор Павлович вважає, що процес дерусифікації в Україні викликаний суто розв’язаною рф війною і базується тільки на певних рекомендаціях, не маючи під собою ніякого законодавчого унормування на відміну від декомунізації, яка проходила декілька років тому.
«Чи винні сучасні росіяни в тому, що розпочалася ця війна? Безперечно. Вони знали, що будуть маніпуляції на президентських виборах, чули про плани свого вождя, але мовчали. На мітинги виходили одиниці, яким швидко давали по голові. Незгідних із офіційною політикою кремля або ж відправляли за ґрати, або ж примушували завершити свою опозиційну діяльність», – зазначив краєзнавець, журналіст за фахом.
Віктор Ченуша впевнений, що кровопролитна війна в Україні на совісті перш за все путіна, годованця радянського КДБ з наполеонівським комплексом, якому розповідали те, що він хотів чути. Начебто громадяни України будуть зустрічати російську армію з квітами та відкритими обіймами. Але, як відомо, тут він прораховувався. Однак ненависть – це офіційна політика сучасної росії, їх національна ідея. Але ж ментально в українців ніколи не було ненависті, бо ж вони завжди могли дати відсіч усім ворогам. В українській нації сторіччями лишалась людяність.
«Згадаймо хоча б рядочок з Гімну України «Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці». Навіть тут українці звертаються до свого противника ласкаво», – зауважив Віктор Павлович.
Тому люта ненависть, на думку нашого співрозмовника, до усього російського не повинна затьмарювати розум. Треба пам’ятати, що наша держава прагне стати частиною Європи, де з повагою відносяться до всіх етносів. А російський етнос в Україні теж немалий, який має право на свою історію та культуру.
«Мені не зрозуміло, чим завинили перед українським народом Максим Горький, загиблий у результаті прорахунку конструкторського бюро космонавт Володимир Комаров, російський поет, але насправді шотландець Михайло Лермонтов, нащадок запорізьких козаків Володимир Маяковський, ефіоп Олександр Пушкін тощо. Бо як не можна уявити всю світову літературу без Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Драгоманова, так і без Пушкіна, Маяковського, Лермонтова і т.д.», – запитується краєзнавець.
За словами Віктора Ченуши, наразі у селі Фурманівка склалася доволі дискусійна ситуації стосовно пам’ятних знаків на честь відомого земляка, маршала Семена Тимошенка, який був радянським воєначальником, двічі героєм СРСР. В рідному селі в пам’ять про нього названа вулиця та встановлений бюст. Сьогодні у Фурманівці стосовно постаті Семена Тимошенка є дві позиції: одна група людей наполягає на терміновій ліквідації всіх згадок про нього, а деякі мешканці села, навпаки, не розуміють, навіщо чіпати пам’ять про земляка.
Активно підключилася до процесу перейменування Новоселівка, звідки надійшли вже пропозиції стосовно нових назв для вулиць села. Зокрема, одну з вулиць мають намір назвати на честь Івана Каварнали, відомого художника, педагога, який наразі проживає в Молдові, але народився в цьому населеному пункті. Також мешканці села бажають бачити на одній з вулиць ім’я першого гагаузького священика Михайла Чакіра, який в свій час був ініціатором книгодрукарства молдавською та гагаузькою мовами. На погляд Віктора Ченуши, перша кандидатура Новоселівці не дуже підходить, бо ж некоректно називати вулицю на честь ще живої людини. А ось другу пропозиції член робочої групи підтримає обов’язково.
Що стосується Кілії, то в місті вирішили залишити без змін вулиці, які найменовані на честь визволителів від німецько-фашистської навали (наприклад, це вулиці Кіченка, Щербахи, Кубишкіна), вулиці Перемоги, 8 Березня. Вулицю Юрія Гагаріна, першого космонавта, запропоновано перейменувати на його абсолютного тезку, власника судноплавної компанії князя Юрія Гагаріна, який мав непогані статки на Кілійщині, але, за деякими відомостями, народився в Одесі.
Не розуміє Віктор Павлович, яке відношення має до Кілії радянська льотчиця Поліна Осіпенко, яка народилася в Запорізькій області. Тому вулицю Поліни Осіпенко запропоновано перейменувати на вулицю Незалежності, оскільки вона виходить на центральну площу міста.
Фото Віктора Ченуши
А от вулицю Комарова радять назвати на честь іншого космонавта, першого у незалежній Україні, Леоніда Каденюка. В свою чергу, наш співрозмовник розглядав би персоналію Павла Поповича, першого українця, який злетів у космос. У 1962 році теж вперше в космосі прозвучала українська пісня «Дивлюсь я на небо» у виконанні Поповича, яку він присвятив нашому земляку, генеральному конструктору С.П. Корольову.
За словами Віктора Ченуши, наразі також є пропозиція змінити назву вулиці Перекопської Дивізії на честь Михайла Вербицького, композитора, який написав музику до Гімну України.
Віктор Павлович додав, що також пропонують в місті назвати вулицю на честь уродженця Кілії, єврейського письменника Якова Ботошанського. В свою чергу, в.о. директора історико-краєзнавчого музею планує порекомендувати на засіданні робочої комісії ще двох відомих місцевих діячів.
Йдеться насамперед про кілійського поета Валерія Виходцева, якого називають одним з найталановитіших митців слова Українського Подунав’я, тому в пам’ять про нього багато містян хотіли б перейменувати одну з вулиць. Віктор Ченуша вважає його поетом за покликанням, бо ж його вірші мають унікальний художній образ, а не являють собою фонетично організований текст.
На світлині – кілійський поет Валерій Виходцев
Ще наш співрозмовник має намір запропонувати кандидатуру автора книги «Кілія» Іллі Константиновського, який воював проти німецьких фашистів в Африці. Це видання вийшло в Ізраїлі російською мовою та на івриті, де дуже багато цінних ілюстрацій. Більш того, ця книга – дуже серйозна робота про євреїв Кілії.
Вже зовсім скоро ми дізнаємося, як буде проходити процес дерусифікації на Кілійщині. Чи будуть там переважати квітково-ягідні назви, чи позбавляться кілійці вулиць Пушкіна, Лермонтова та скільки назв топонімів будуть відображати історію України та нашого краю, багатого на події та видатних людей.
Інна ДЕРМЕНЖІ
Одеса : yug.today