100 днів голова Чернівецької ОВА – це мало чи багато? Щоб зрозуміти, хто такий Запаранюк достатньо

Всі ми чуємо і бачимо як працює Президент, його Офіс – на всі 100%, 24 години на добу і сім днів на тиждень.

Це вимагає від усієї президентської вертикалі такої ж роботи, таких зусиль і результатів, які вимагає ця визвольна війна, це історичне випробування для нашого народу і держави.

З 24 лютого у нас втратили сенс назви днів, місяців, поняття робочого та вихідного дня, в усієї президентської команди, в усього українського народу.

Три з хвостиком місяці тому, 100 днів або 2400 годин в команді Президента Руслан Запаранюк, якому доля в особі Андрія усміхнулася і дала унікальну можливість стати 11 губернатором нашої прекрасної Буковини.

За 2 400 годин Запаранюк міг зробити багато корисних для Буковини та всіх, хто сьогодні тут живе справ. Він обійняв найголовнішу посаду Буковини й очолив людей, які вже 5 місяців до його приходу працювали на повну силу в умовах цієї брутальної агресії, люди які здобули своєю працею авторитет і повагу.

Нагадаємо, що найуспішніша реформа децентралізації у нашій державі повністю передала владу громадам, тому основою України є вільні громади, а відповідальними менеджерами обраними людьми є голови громад.

З боку Президента та держави найближчими представниками є голови районних державних адміністрацій, в умовах війни начальники районних військових адміністрацій.

Запаранюку поталанило, на чолі районних військових адміністрацій досвідчені керівники, які вже майже три роки на цих посадах пройшли найскладніші випробування – завершення децентралізації, місцеві вибори, ковідну біду, повені й тепер вже 8 місяць війну.

Керівники, які пройшли професійну підготовку в Офісі Президента України, навчання з питань територіальної оборони в Університеті Оборони імені Черняховського, але найголовніше ефективно керують і допомагають людям, відчувають кожну громаду і кожного голову громади, уміють об’єднати зусилля заради нашої Перемоги.

Але Запаранюку це не до вподоби, у нього сталося запаморочення владою, за 2 400 годин він надумав перетягнути з Ощадбанку не лише всіх своїх заступників і організаторок веселих корпоративів, а почав війну із головами районних військових адміністрацій в умовах війни.

Замість того, аби гуртувати людей, допомагати нашим військовим, організувати волонтерську роботу для фронту, створити другий дім для біженців Запаранюк тисне, шантажує і погрожує керівникам районів, вимагає писати заяви на звільнення за власним бажанням, шукає найогидніші методи впливу, щоб звільнити їх і тоді вигідно продати ці посади своїм банківським колегам, або нарешті прилаштувати Віталія Другановського, який мріяв бути губернатором, потім мером Чернівців, а тепер очолити район, щоб разом із Русланом Думніцаком танцювати горе-маре.

Бог буком не б’є і приклад Віктора Сідляра, який вважав себе царем Буковини і як шакал у червоних мокасинах ходив по місту когутом, мав би застерегти Запаранюка від запаморочення владою. Бо завтра може бути вже іншим.

А по-людськи та по-простому скажемо – зроби спочатку для Буковини та України стільки скільки зробили Мельничук, Чорней і Козарійчук, а потім відкривай писок.

2 400 годин – це мало чи багато? Щоб зрозуміти, хто такий Запаранюк достатньо.