«Розміновувати Україну будуть ще мої діти»: інтерв’ю з чернівецьким піротехніком, що працював на Донеччині

Чернівецька група піротехніків цієї осени поїхала розміновувати деокуповані та прифронтові території Донеччини. Багатьох речей працівники ДСНС вчилися вперше, адже на Буковині вони працювали лише з боєприпасами Першої та Другої світових воєн.

На Донеччині чернівчани вперше побачили, як важко живуть там місцеві жителі. Часом вони допомагали їм їжею. росіяни залишили після себе дуже багато хитро встановлених вибухівок, через які травмуються і гинуть не тільки цивільні, а й працівники ДСНС. Про це і більше — у матеріалі.

Сергій Логвиненко — начальник відділення групи піротехнічних робіт у державній службі з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області. Він працює в ДСНС з 2016 року.

Ще у школі Сергія зацікавила військова справа, тому він закінчував старші класи в військовому ліцеї. Опісля йому запропонували піти в ДСНС. Чоловіку тут сподобалося, тож він п’ять років вчився на піротехніка. 

Разом зі своєю командою Сергій виявляє, перевозить та знешкоджує вибухонебезпечні предмети по всій Україні. Минулого місяця його група повернулася з Донеччини, де розміновувала деокуповані та прифронтові території. 

Про те, як піротехніки розміновують Буковину, допомагають місцевим на сході та як росіяни вигадують способи вбити більше людей — в інтерв’ю Шпальти.

На Буковині розміновують боєприпаси Першої та Другої світових воєн 

22 листопада Сергій із групою їхали розміновувати в село Суховерхів на Буковині. Працівники лісгоспу працювали і виявили там мінометну міну 82 мм Другої світової. Піротехніки забрали її і відвезли на полігон, де знищують боєприпаси.

Як зазначає піротехнік, у Чернівецькій області досі розміновують залишки після Першої та Другої світових воєн. За рік ДСНС отримують до 100 заявок щодо знешкодження старих боєприпасів. Досі існують випадки, коли люди травмуються чи навіть гинуть через старі міни та гранати.

«Пів року тому до нашого села Добринівців приїхали хлопці з Рівного, які шукають металошукачами монети та рідкісні речі. Один із них знайшов артилерійський боєприпас 122 мм, який здетонував. Нічого не залишилося. Він відкручував підривник або збивав “поясок”. І підірвався», — розповідає піротехнік.

Сергій зазначає, що коли ДСНС отримує повідомлення про вибухонебезпечний предмет —  небезпека завжди справжня, адже спершу наявність вибухівки перевіряють ідентифікатори.

«Коли місцевий мешканець виявляє підозрілий предмет — він телефонує на 101. У кожній пожежній частині міста є ідентифікатори, які йдуть на місце й оглядають міну. Вони мають мінімальні знання, щоб визначити гранату, снаряд тощо. Тоді складають заявку, і відтак на місце приїжджаємо ми». 

Місяць розмінування на Донеччині

«Ніхто не знає, коли нас відправлять наступного разу і куди. 20 вересня ввечері я їхав в автвці, і тут мені телефонують і кажуть: “Ти завтра о 8 ранку їдеш під Донецьк”. Я розвернувся та поїхав додому збирати речі», — пригадує чоловік.

Наступного ранку Сергій, двоє саперів та двоє водіїв-саперів виїхали на Донеччину. Вони взяли з собою КАМАЗ для перевезення вибухонебезпечних предметів.  

Фото: ДСНС у Чернівецькій області

«У Донецьку область я поїхав розміновувати вперше. Раніше ми були в Балаклії, що на Київщині. Оскільки на Буковині ми працювали з вибухівками з минулих воєн, то як працюють ці нові боєприпаси, знали лише теоретично. На практиці, де вони лежать, як їх встановлюють — це все ми дізнавалися заново».

Роботою чернівецької групи керували старші підрозділи. Піротехніки отримували завдання, до прикладу — обстежити квадрат території. Працювали в Слов’янську, Краматорську, по селах. 

«Скажу чесно, я народився в Чернівцях, жив у Чернівцях, не чув вибухів, і з початку війни не переживав нічого такого. Люди там багато чого бачили. Для мене це було вперше. Дійсно, була якась тривожність, коли там вибухи, стріляють. Але потім минув тиждень-два, і ти вже звикаєш», — каже Сергій.

Фото: ДСНС в Чернівецькій області

Місцеві жителі часто підриваються на мінах

ДСНС проводить місцевим жителям інструктажі. Рятівники розповідають, як себе поводити з вибухонебезпечними предметами, як ставити мітки, коли людина побачить якусь вибухівку. Та є такі, що ігнорують вказівки, йдуть у ліс та збирають гриби. росіяни всюди залишають по лісу міни-пелюстки: зелені — коли весна і літо та коричневі — коли осінь. Вони дуже непомітні, тому на них легко підірватися та втратити кінцівку.

«Була бабуся, яка назбирала в пакетик ці міни-пелюстки, повісила на огорожу. Ми приїжджаємо, а вона каже: “Хлопці, я тут назбирала мін, поклала. Може, ви заберете?”». 

Фото: ДСНС в Чернівецькій області

Піротехніки віддають свою їжу людям

На Донеччині багато людей, які не мають що їсти. Це бабусі й дідусі, які не можуть самостійно ходити або живуть надто далеко від пунктів роздачі їжі. Тому чернівецькі піротехніки часто брали з собою їжу на виїзди.

«Це “жестяк”, якщо чесно, коли ми заходили і це бачили. У нас що було, що ми привезли з собою — віддавали людям, які не мають що їсти. Якісь крупи, борошно — те, що мені не потрібно. Може, вони будуть із цим щось робити. Бо хочеться хоч чимось допомогти. На території там — жодного вцілілого будинку», — ділиться начальник групи. 

Від будинку залишився один фундамент

Якось під час ротації на Донеччині Сергій отримав дзвінок від місцевої жительки. Вона просила обстежити територію навколо її будинку. 

«Ми приїжджаємо, обстежуємо, і я їй телефоную, щоб сказати, що тут вибухівок нема. А вона запитує, чи сильно постраждав будинок.

Я дивлюся, а на його місці просто фундамент. Будинку нема взагалі. 

Мені дуже шкода. Бо буває, люди тільки-тільки побудувалися, а це все за день знесли — й у людини нічого не залишається». 

Фото: ДСНС в Чернівецькій області

росіяни вигадують способи вбити більше людей

На територіях, звідки втекли росіяни, вони залишають хитрі та жорстокі пастки — як для цивільних, так і для працівників ДСНС чи військових. Піротехніки можуть перевіряти територію десятки разів, а потім виявити приховані вибухівки.

«Є такі випадки, коли росіяни кладуть протитанкові міни, забивають кілок у землю і закопують на 30-40 см. Ти йдеш із міношукачем і не бачиш той кілок. Їде машина раз, другий, четвертий — усе нормально. Але потім земля вичісується, на ній з’являється кілочок. Коли на нього наїжджаєш — міна вибухає. Луганська група, яка за нашу ротацію працювала в Харкові, підірвалася на такій міні. Три людини загинули і десять 300-тих», — розповідає піротехнік.

Фото: ДСНС в Чернівецькій області

Начальник донецької групи підірвався на невідомому згортку

росіяни заміновують і міста. Якось чернівецька група декілька разів обстежила вулиці одного міста на Донеччині. Пізніше туди заїхала донецька група. До них підійшов місцевий мешканець, повідомив про підозрілий предмет біля паркана.

«Це був просто якийсь згорток. Тільки-но начальник групи підійшов — воно одразу вибухнуло. Він його навіть не чіпав. У результаті померла дуже гарна людина. До цього ми обстежили там усе — і нічого не було. Хто туди поклав цей згорток, як він з’явився — невідомо». 

Мабуть, ще мої діти розміновуватимуть Україну

Розмінувальні групи ДСНС зараз розширяють, і скоро з піротехніками їхатимуть санітари — по двоє на групу. Це допоможе швидше реагувати на ймовірні травмування та врятувати більше життів, адже розміновувати Україну доведеться довго.

«Я думаю, що розміновування будуть ще багато років. Може, ще мої діти над цим працюватимуть. Там дуже багато всього. З Першої світової ми досі розміновуємо». 

Фото Ігоря Константинюка

Нет тэгов
Джерело: shpalta.media