«ВАША ДОБРОТА І ЩИРА ДОПОМОГА ВРЯТУВАЛИ НАС У ВАЖКУ ГОДИНУ»

В селі Онут, що входить у Вікнянську територіальну громаду, урочисто відкрили Будинок для переселенців. В теплі, комфорті і в безпеці тут будуть жити 15 сімей.

Для кожної сім’ї окремі кімнати – просторі, світлі, з прекрасним ремонтом, новими меблями і новими усіма необхідними у побуті речами.

«Досі не можу повірити, що після страхіття, яке пережила в окупованому рашистами Херсоні, після кількох місяців суцільних обстрілів, ночівлі тижнями в холодних вогких підвалах з двома маленькими донечками, інколи без води та їжі, після зневіри і розпачу я зараз маю такі чудові умови для нормального життя, – розповідає Юлія Толкачова, яка дивом вирвалася з Херсону, коли в ньому хазяйнував ворог. – Безмежно вдячна Буковині, що прийняла багатьох таких як ми, знедолених війною. Вклоняюся мешканцям села Вікно. Ви не уявляєте, які щирі, привітні, доброзичливі люди у Вікнянській громаді. Відкривають нам, переселенцям, хати, дають ключі, приносять одяг, продукти, іграшки дітям і кажуть: живіть і ні про що не турбуйтеся!»

Юлія опинилася у Вікні випадково. Вже у дорозі на гарячій лінії для переселенців знайшла телефон працівниці Вікнянської сільради Катерини Василівни Іщенко. Зателефонувала. Почула привітне запрошення їхати у буковинське село Вікно і запевняння, що не залишать у біді. Так і сталося.

Тож завдяки Катерині Василівні, її колегам у Вікнянську громаду переселилися більше 70 людей з окупованих і прифронтових зон нашої країни.

Спочатку жили у сільській школі разом з іншими сім’ями, що приїхали із Запорізької, Херсонської, Донецької областей.

«Весь цей час нами опікується директорка школи Світлана Василівна Голик, дай Боже їй щастя за її доброту», – кажуть Світлана і Володимир Пилипенко, подружжя з містечка Оріхове Запорізької області.

Їхній онук Матвій навчається у Вікнянській опорній школі у третьому класі. А донечки Юлії Толкачової – близнята Ніка і Лерочка – пішли у Вікні у перший клас. У них тут вже багато друзів-однолітків – місцевих дітей і тих, кого разом з рідними привели на буковинську землю важкі дороги евакуації від вбивчої війни.

«Зі свого нового помешкання в нашому селі дітки будуть їхати на заняття у Вікнянську школу зручним шкільним автобусом, – зазначає староста Онута Микола Васильович Ковалюк. – Якщо уроки вестимуться онлайн, то в цьому будинку для переселенців цілодобово інтернет. Для того, щоб було постійно світло, закупили потужний генератор. А тепло забезпечує котел на дровах».

Нова оселя – це колишня стара сільська школа, побудована в Онуті ще за Австрійської імперії. Останнім часом вона стояла пусткою, бо сьогодні село малодітне, тож онутські школярики і дітки молодшого віку їдуть у сусіднє Вікно навчатися в опорній школі і перебувати в дитячому садочку.

Ще навесні, коли Буковина, у тому числі села Вікнянської громади почали приймати біженців з охоплених війною сходу і півдня країни, голова громади Іван Дмитрович Ковалюк запропонував переробити австрійську будівлю онутської школи під сучасний будинок для переселенців.

«З самого початку війни ми віддали нашу школу у селі Вікно для проживання тим, хто рятувався з фронтових зон, – розповідає Іван Дмитрович. – Розуміли, що цим людям не буде куди повертатися найближчим часом. У багатьох рідні домівки знищені обстрілами. А в школі треба проводити заняття. Тож вирішили перебудувати для тих, хто до нас приїхав, ті приміщення, які наша громада зараз не використовує. Незабаром у нас буде ще одне таке новосілля – в селі Товтри переобладнали під житло для переселенців вільні площі місцевого дитячого садочка».

Фінансування обох об’єктів взяла на себе Вікнянська громада. Депутати сільради одноголосно виділили з місцевого бюджету 10,4 млн грн на будівництво в Онуті і 7 млн грн – в Товтрах.

Тендер на проведення будівельних робіт в Онуті виграла фірма «Гарант-Еліт» зі Сторожинця.

«Ми старалися зробити все якісно, з найкращих матеріалів, за новітніми технологіями, і, що важливо, швидко, до осінньо-зимових морозів, хоча роботи було дуже багато, – каже директор «Гарант-Еліт» Василь Литвинчук. – Замінили повністю усі мережі, переробили дах, облагородили прибудинкову територію. Встигли в строки завдяки тому, що мешканці громади щодня працювали разом з нами на цих соціально важливих об’єктах. Хай гостям нашої Буковини, найперше діткам, живеться тут щасливо».

Для малечі зробили яскраву ігрову кімнату. Для старших людей – загальну вітальню з телевізором і бібліотекою.

В будинку усі побутові зручності. Є їдальня, кухня з усіма потрібним для приготування приладами і посудом, великим модерновим холодильником. Це – подарунки спонсорів, зокрема міжнародної організації АКТЕД, ГО «УНІЯ», міжнародного фонду «Ніка – Регіон – Карпати». «Ми бачили, як відповідально працювали і будівельники, і мешканці громади над зведенням цього будинку для переселенців, тож знаємо, що наші пожертви, наша допомога точно служитиме добрій справі», – кажуть спонсори.

Вікнянська сільрада забезпечила продуктами мешканців онутського Будинку переселенців. Закупили на зиму достатньо картоплі, овочів. Усі продукти, зрозуміло, – безкоштовно.

Допомагає сім’ям переселенців вести господарство, облаштуватися на новому місці співробітниця сільради Наталія Миколаївна Ковалюк.

В найближчих планах Вікнянської громади господарським методом завершити переобладнання під квартири готельного типу для переселенців триповерхової будівлі колишньої лікарні у селі Вікно. Чорнові найважчі роботи виконані. Але щоб довести цю велику будівлю до бажано результату, потрібні досить значні кошти. Громада сподівалася на допомогу міжнародних організацій, які обіцяли долучитися до співфінансування. Але поки – лише обіцянки.

«Якщо спонсори не знайдуться, ми і цей об’єкт завершимо власними силами, бо уміємо тримати слово. Адже йдеться про добробут і безпеку наших співвітчизників, на чию долю випали важкі випробування. Ми не називаємо цих людей переселенцями. Вони вже члени нашої громади, рівні серед рівних. Ми всі українці, мусимо допомагати один одному, тим більше у цю важку для України годину», – наголосив голова Вікнянської громади Іван Дмитрович Ковалюк.

«Шановні мешканці Вікнянської громади, ви зробили велику добру справу, надавши прихисток багатьом родинам, які вимушені були рятуватися від війни. За це велика шана вашій громаді, вашому голові, усім, хто тут працював, хто доклав зусиль, щоб мешканці цієї оновленої гарної оселі почували себе комфортно і безпечно», – сказав присутній на відкритті Будинку для переселенців в селі Онут начальник Чернівецької військової райадміністрації Дмитро Васильович Козарійчук.

Настоятель сільського Храму Воздвиження Чесного Хреста Господнього отець Валентин освятив нову будівлю.

«Спасибі вам, дорогі добрі буковинці, жителі славних сіл Вікно і Онут, що прийняли нас як рідних, – сказала на урочистостях Валентина Миколаївна Третяк, що приїхала на Буковину із запорізького містечка Оріхове, переживши страшні бомбардування. – Ми надіємся, що завдяки воїнам Збройних сил України скоро повернемося у свої міста і села. Але вашу сердечність, вашу душевність будемо завжди пам’ятати. Низький Вам уклін».

P.S.

Вікнянська громада запросила в село Онут на урочисте відкриття Будинку для переселенців також начальника Чернівецької обласної військової адміністрації Руслана Запаранюка. Адже добра справа, яку зробили в Онуті, – це внесок місцевої громади в загальну справу всієї Буковини з підтримки біженців. До того ж Онут – родове село Руслана Васильовича, його давно тут чекають, щоб привітати з високою посадою керівника виконавчої влади краю, побажати успіхів, поговорити про вирішення проблемних питань, запитати, чим можуть йому допомогти.

Але у Руслана Васильовича не знайшлося часу взяти участь в цьому світлому щирому заході, щоб відвідати рідне село, поговорити з людьми, що сюди приїхали через евакуацію, прийняти за всю Буковину їхню сердечну подяку. Або хоча б самому подякувати громаді за добру справу і за запрошення, офіційно надіслане в ОВА адресно на його ім’я.

Проте будинок в Онуті – лише перший з тих, які Вікнянська громада подарує переселенцям. Тож у Руслана Запаранюка буде ще нагода, і не одна, завітати в рідні краї до добрих людей.

На фото:

1. Всю весну і літо будівельники і мешканці Вікнянської громади працювали на відбудові житла для переселенців у селі Онут;

2. На відкритті Будинку для переселенців прозвучало багато слів подяки жителям Вікнянської громади.