Як може зникнути життя на Землі: у Чернівцях презентували роман «Колонія. Нові темні часи» Кідрука

У творі автор описує життя на планеті, які борються за сфери впливу та виживання на Землі, що вмирає, та Марсі. Написання роману починається ще з 2012 року.

«Очевидно, що така історія не зароджується воднораз. Коли я готував цю презентацію, мені самому стало цікаво, коли все почалося. Й ось я перебрав усі свої нотатки (а їх було багато стосовно цього роману). І я дійшов аж до 2012 року», — згадує автор.

Ймовірний метангідратний вибух: апокаліптичний сценарій

Під час написання, згадує Макс Кідрук, він надихався романом Майкла Крайтона «Timeline». Його заворожив один з епізодів із професорською запискою.

Також одним із поштовхів до написання стало хибне уявлення людей про зміну клімату, глобальне потепління та підняття рівня світового океану. Автор переконаний, що природні катаклізми принесуть мінімальну загрозу планеті.

Але є один фактор, який по-справжньому хвилює Макса Кідрука. Він говорить про так званий метангідратний вибух, який уже траплявся на планеті Земля мільйони років тому.

«Я тривалий час не думав, що писатиму про це щось серйозне, поки не почав натрапляти на по-справжньому апокаліптичний сценарій. І найстрашніший він, зокрема, тому, що найбільш реалістичний. Це сценарій так званого метангідратного вибуху», – зауважує письменник.

Автор каже, що хороших новин для людства немає. Бо є дві речі, які його насторожують. Перша: метангідратний вибух – це не якась гіпотеза, це вже ставалося в минулому, коли відбулося масове персько-тріасове вимирання. 

Друга: те, що людство вже пройшло точку неповернення. Каже, що навіть якщо просто зараз ми припинимо продукувати парникові гази, що є неможливим, температура на Землі однаково підніматиметься, поки не досягне рівноваги з тією кількістю СО2, яку ми вже напродукували.

Зміна клімату – це передусім соціальна проблема

Автор припускає, що може бути наївним алармістом, і каже, що через 50 років над ним сміятимуться стендап-коміки, бо вибуху не буде. Проте він переконаний, якщо не замовчувати проблему, є набагато вищі шанси її розв’язати.

«Часто можна почути, що ми повинні врятувати планету. Щоразу, коли я це чую, моє обличчя кривиться. Бо не варто обманювати себе. З нашою планетою усе гаразд. Проблеми не у планети, а у нас», – наголошує автор.

Він намагається донести читачеві, що зміна клімату – це насамперед соціальна проблема, яка вже спричиняла повне зникнення багатьох цивілізацій.

Хибне уявлення про прогрес 

Презентацію цього роману Макс Кідрук вважає особливою. Пояснює це тим, що якщо раніше у тур їхали одразу після того, як книжка вийшла, то з «Колонією» не так – на три місяці пізніше. 

«До чого я веду: за три місяці я прочитав близько чотирьох сотень ваших відгуків. Річ у тім, що багатьом не подобається, що зображений автором 2141 рік чомусь більше нагадує рік 2041».

Автор розуміє чому так думають. Каже, що у читача хибне уявлення того, що прогрес не лише неперервний, а й такий, що постійно пришвидшується. Втім, це не так, бо не існує функції фундаментального закону, який говорив би, що прогрес — це процес експозиційний. 

Штучний інтелект та прогрес у медицині

У своєму романі письменник не описує штучного інтелекту. Водночас він розповів слухачам, що суспільство хибно називає програми на кшталт перекладача чи системи розпізнавання облич штучним інтелектом. Вони працюють за заданим алгоритмом. Натомість справжній штучний інтелект може розв’язувати проблеми без заздалегідь заданого алгоритму. 

До прикладу автор наводить Midjourney та ChatCPT. Показує помилки, які здатні робити ці програми штучного інтелекту. 

Натомість у романі письменник зображує багато екранів, де є голосові помічники, які відчиняють і зачиняють двері, сканують обличчя і тому подібне. Всі взаємодії йдуть через планшети, де, зрештою, є самокеровані автомобілі, але немає штучного інтелекту людського рівня.  

«Я вважаю, що він там не може бути. При цьому я не є скептичним і не кажу, що є фундаментальні перешкоди, які не дозволяють створити нам штучний інтелект людського рівня», — резюмує Кідрук

У романі зображено прорив у медицині. Автор вважає, що в цій галузі ми ще близько не вичерпали зростання. У «Колонії» описано багато всього, як, наприклад, фагова терапія, імунна терапія раку, вирощування органів, апарати штучної оптимізації крови, теломід, який дозволяє жити довше. 

І насамкінець письменник зображує світ, де ми житимемо на Марсі.

росія існуватиме і через сто років, вона нікуди не зникне

Макс Кідрук розповів, що людей обурює те, що через сотні років існуватиме така держава, як росія. 

«Я усвідомлюю, що після таких звірств, які вчиняють росіяни, дуже складно сприймати будь-що пов’язане з ними через раціональність, а не емоцію. Я це розумію, але куди вони мають зникнути? Розгром росії на полі бою України не означатиме її розпаду, що ще гірше — не означатиме зникнення рашизму та ідеології. Тому нам доведеться навчитися співіснувати й далі розвиватися як нація під постійною загрозою з північного сходу»

Після презентації роману відбулася автограф-сесія. На ній відвідувачі мали змогу придбати книгу, карту Марса та інший мерч.

Усі гроші, отримані з продажу квитків, організатори вже переказали на рахунок волонтерського штабу «Ангар».

Фото Ігоря Константинюка 

Нет тэгов
Джерело: shpalta.media