Депутат парламенту Болгарії у Болградському районі розвінчує міфи, які ширить російська пропаганда

За довгою вечерею ми говорили про Болгарію, про війну, про історію. Як сюди потрапили їхні предки. Від розповідей моє серце завмирає. І від любові, з якою розповідають про Болгарію. І від пережитого болю. Вони знов виживають.

Вони мені розповідають: «Наші предки приїхали сюди, бо тікали від турецької різанини. Потім прийшли німці, поселилися тут. Росіяни, мовляв, прийшли «визволяти» нас від німців. Потім нас знищували голодом. Глодомор. 60% населення знищено голодом. Я пам’ятаю, як мама збирала крихти зі столу. Не залишала ні крихти. Вони їли траву. Канібалізм. Жахи, жахи. Зараз, коли ми думаємо, що це може повторитися – що вони знову прийдуть… Ми бійці. Ми дисципліновані. Вони – п’яниці. Вони б’ють туди, де мало опору. А мало опору там, де працює їхня пропаганда. Перед нападом – пропаганда. В Одесі висадитися не наважилися. Ми були готові до бою. Вони зрозуміли це і відмовилися від висадки».

Мене питають: «Ти все розумієш? Ви використовуєте це слово в Болгарії? Ви вживаєте це слово?». Я кажу – «Я все розумію». Але я думаю, що ми не розуміємо цієї любові, яку вони відчувають до нас. Бо є болгари, які стверджують, що тут якісь нацисти. Що вони заслуговують на те, щоб путін їх убивав.

Наступного дня ми поїхали до невеликих сіл, де живуть переважно бессарабські болгари. Вони змусили мене плакати навіть при вітанні. Без перебільшення можна сказати, що я почувався як вдома. Це не був дружній прийом. Привітний, теплий. Це слабкі слова. Любов – це єдине слово, яке підходить. Викладу відео та більше фото. Щоб ви відчули трішки того, що відчуваю тут я.

Всюди питаю: «Від кого вас росіяни визволяють? Ви вивчаєте болгарську? Вам забороняють вчити болгарську?» Якщо я перекажу, це буде трохи не те. Я просто поділюся відео найближчими днями. Це треба бачити і чути.

Я пам’ятаю ті потворні дебати в болгарському парламенті. «Якщо ми надішлемо зброю, Болгарія вступить у війну. Це між братніми народами, нас це не стосується».

Бессарабські болгари дякують нам за кожне речення. За підтримку для військових. За програму нашого Міністерства освіти, за допомогою якої ми підтримуємо тутешні школи. Кожне друге слово «дякую».

Питаю, що Румунія робить для українців з румунським корінням. Я багато запитую. І я багато чого дізнаюся. Але перш за все те, що тут живуть чудові люди, для яких ми робимо надто мало.

Коли мене проводжали, сказали: «Запрошуй ще своїх колег, проси, щоб вони приїхали до нас».

І коли я приїхав в село, плакав. І коли поїхав, плакав. Вперше від щастя і від смутку. Одночасно.

Свою обіцянку Явор Божанков виконав. На його сторінці зараз викладено багато фото та кілька відео, зроблених під час візиту. Зокрема і відео зі шкіл, на яких учні та вчителі розмовляють болгарською, відео розмови з бессарабським болгарином, якому скоро має виповнитися 90 років, а ще коротеньке відео, зроблено під звуки повітряної тривоги, аби його земляки побачили та почули, який «мир» несуть сюди «братушки».

Підготувала Діана ГЕРГІНОВА

Одеса : yug.today