Пам’яті історика, перекладача Сергія Заїковського (позивний «Деймос Фобос»)

Після школи навчався на історичному факультеті Харківського національного університету імені Василя Каразіна. Спеціалізувався на кафедрі історії стародавнього світу та середніх віків, успішно захистив дипломну роботу «Ветерани римської армії у провінції Дакія». 

Хлопець брав участь у Революції Гідності.

Дипломований історик будував кар’єру перекладача та публіциста у Києві. Сергій був головним перекладачем видавництва «Пломінь». Під його керівництвом колеги працювали над перекладом, наприклад, збірки есе «Самурай Заходу» французького історика Домініка Веннера.

Доктор історичних наук Костянтин Рахно розповідає, що обговорювали з Сергієм підготовку до друку унікальної праці Ігоря Качуровського про українську міфологію. Хлопець також збирався видати «Культові таємні союзи германців» Отто Гьофлера.

Лекції Сергія збирали сотні слухачів. Він писав статті для медіа та брав інтерв'ю в українських дослідників. Працював над темами індоєвропеїстики, порівняльного релігієзнавства, історії політичних рухів 1920-30-х років і повоєнних правих рухів в Європі, зокрема, й в Україні.

У 2021 році як кулеметник добровольчого підрозділу «Фрайкор» брав участь у бойових діях поблизу Авдіївки. Узяв собі позивний «Деймос Фобос» – так називаються два супутники Марса.

Під час повномасштабної війни Сергій відразу став на захист України, пішов 24 лютого 2022 року в тероборону. Він був 2-м номером у протитанковому розрахунку протитанкового взводу у лавах ССО «Азов».

«Деймос був незвичайною, рідкісною людиною. Таких нині мало, навіть у так званому правому середовищі, де плебейська, шудрівська правизна вимірюється мускульною масою, кількістю спожитого пива, церквою, «двіжом» зі штовханиною та парою так званих лекцій, і ще добре, якщо лектор має вищу освіту, несудимий та тверезий.

Заїковський був відкритий іншим, вищим горизонтам. Він багато читав різними мовами, прагнув осягнути світову індоєвропеїстику, українську аріософію, класичний традиціоналізм, розмовляв про речі небуденні, неприземлені, непрофанні. Намагався мислити незалежно і шукати власну точку зору.

Щирий, щедрий, добродушний, висококультурний, Сергій мав нечастий у наші часи талант гуртувати, об'єднувати людей довкола себе, залучати до спільної мети. «Пломінь» був яскравим проектом, малозрозумілим для бізнесменів від політики та пролетарських мас»., – написав у Фейсбуці доктор історичних наук  Костянтин Рахно.

Сергій Заїковський загинув 24 березня 2022 року в ході контрнаступу української армії під час штурму села Лук'янівка Баришівського району на Київщині.

«Він був 2-м номером у протитанковому розрахунку, у складі протитанкового взводу 1 батальйону ОПСП ЗСУ «Азов». Сергій разом із другом Денисом Котенком (1-м номером) на правому фланзі атаки в селі Лук'янівка зустрів бій із танком: відбулася дуель українського танка та декількох російських. В ході бою, постріл з танку влучив в місце неподалік, обоє загинули на місці», – зазначили у Товаристві українських рідновірів.

У листопаді того ж року на вшанування пам'яті українського захисника французьке видавництво «Sentiers perdus» присвятило Сергію Заїковському перевидання книги Адріано Ромуальді. У видавництві підкреслили, що загиблий був пристрасним інтелектуалом і відданим своїй справі активістом.

Військового поховали у рідному селищі Драбів.

У Сергія залишилися батьки. Сестра – бойовий медик  – також загинула на війні. 

Посмертно Сергія Заїковського нагороджено орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «За сприяння обороні Києва».

Шана і честь Герою!

Фото з відкритих джерел

ukrinform