Пам’яті водія-механіка медеваку, солдата Андрія Тетервака (позивний «Жовтий»)

Пам’яті водія-механіка медеваку, солдата Андрія Тетервака (позивний «Жовтий») Хвилина мовчання 03.07.2025 09:00 Укрінформ Вивозив поранених та загиблих з найгарячіших точок, на нього сподівалися як на останній шанс вижити 

Андрій народився 12 серпня 1980 року у селі Колодисте Уманського району на Черкащині. Після школи проходив строкову службу, а звільнившись, переїхав жити та працювати до Умані.

До лав захисників приєднався у 2022 році. Був водієм евакуаційної машини медпункту 99-го батальйону 61-ї бригади. Займався евакуацією загиблих та поранених побратимів – спочатку на "Гелентвагені", потім пересів на "Бредлі". Виконував завдання на Херсонщині, Миколаївщині, Чернігівщині та Донеччині. 

Побратими згадують, що позивний «Жовтий» Андрій отримав через колір його безвідмовного медеваку "Бредлі" – той був жовтим. "В Соледарі поранені хлопці на позиціях його чекали як шанс вижити. Там же, в Соледарі, Андрій отримав поранення в руку, коли "Бредлі" прошило осколками. Після цього на "Бредлі" вже ніхто не сів, поки ми залишались на позиціях", – згадує військовий Євген Невмержицький.

За час служби Андрій отримав осколкове поранення та декілька контузій. Пройшов пекло Авдіївки, потім Курський напрямок.

"Кожен виїзд на евакуацію – це шлях через страх, який треба було долати кожного разу. Бо евакуаційна машина – завжди перший пріоритет ворога на ураження. І Андрій долав, три роки на війні, з першого дня повномасштабної", – згадує Євген.

Андрій Тетервак загинув 15 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на околицях населеного пункту Черкаське Поречне Суджанського району Курської області. В його евакуаційну машину ворог поцілив протитанковою керованою ракетою ПТУР.  

Доки тривала ідентифікація тіла, рідні Андрія розшукували його як зниклого безвісти. Поховати Героя змогли тільки 7 червня 2025 року. 

"Ми втратили дуже цінну людину, близького друга. Андрій був відданий нам, це був саме той побратим, з яким ми йшли в пекло без страху, бо були впевнені, що він допоможе та врятує. З ним ми могли посміятись, жартувати після найпекельніших ночей, щохвилини заглядаючи смерті в очі", – згадують побратими. 

Андрію назавжди 44, у нього залишилися дружина та двоє дітей. 

Вічна пам’ять Герою! 

Фото: Фейсбук-сторінка Євген Невмержицький, Суспільне

ukrinform