Воїн «Батя Молдован», у якого 9 дітей, за декілька днів до повномасштабного вторгнення одержав громадянство України та захищає її на фронті

«У мене 9 дітей і 8 онуків. Вони мною пишаються, а я роблю все, щоб їм жилося спокійніше. Обороняти свою землю, де ростуть твої діти – це не обов’язок, це покликання», – каже Михайло.

Україна стала для Михайла домом ще наприкінці 90-х, а за шість днів до повномасштабного вторгнення він став її громадянином офіційно і замість того, щоб шукати безпеки, у червні 2022-го він долучився до війська. Після 8 місяців оборони Одещини Михайло приєднався до 120-ї бригади (172 бат). Пройшов підготовку в «Десні», отримав фах навідника-стрільця і з того часу професійно «приземляє» ворожі цілі зенітною установкою ЗПУ-2.

Бойовий шлях екіпажу «Баті Молдована» – це географія найгарячіших точок: оборона Чорнобильської АЕС, Рубіжне, Вовчанськ.

«Коли працювали по «шахедах» у районі ЧАЕС, азарт був неймовірний: поки не збив – не зупинився. Це була наша перша велика перемога екіпажем, за яку нас нагородили «Золотими хрестами»», – ділиться захисник.

Після важкого поранення на передовій у вересні 2025 року та тривалого лікування, Михайло знову в строю.

Зараз батальйон переформатовують у БПС (батальйон безпілотних систем). Свою вірну зенітку довелося здати, тож попереду – нова професія.

«Пропонували йти в пілоти БПЛА. Але я їм сказав по-нашому: знаєте, чому молдовани не літають у космос? Бо ще не придумали мамалигу в тюбиках! Вирішили, що піду в майстерню – крутити, лагодити, давати техніці нове життя», – з гумором розповідає Михайло.

Сьогодні Михайло продовжує службу. Він став українцем за покликом серця ще задовго до офіційних документів. Для «Баті Молдована» Україна – це дім, який він не залишить, і родина, яку він ніколи не дасть образити.

Одеса : yug.today