В Україну продовжує надходити металопродукція з «російським слідом» – експерт

«Номінальна потужність підприємств, розташованих на підконтрольних територіях, – 16,2 млн т. Але більшість цих потужностей законсервована і не може бути розконсервована без суттєвих інвестицій. Реальна потужність – 8 млн т», – деталізував фахівець.

З одного боку, і таких потужностей (передовсім, через невеликий обсяг споживання металу вітчизняними підприємствами будівельної галузі та машинобудування) вистачає як для внутрішнього ринку, так і для продовження експорту. З іншого – Україна втратила можливості виробляти значну частину номенклатури металургійної продукції.

Приміром, через окупацію ворогом Маріуполя ми не можемо випускати рейки для залізниці. Аби налагодити таке виробництво, треба інвестувати принаймні 1 млрд дол. Звідси – потреба в постачаннях із-за кордону.

«Імпорт традиційно був і раніше – десь на рівні 25-27%. Це пов’язано з тим, що ми не виробляли всієї необхідної для вітчизняної економіки продуктової лінії. І це нормально, така ситуація в більшості країн. Але зараз частка імпорту стрімко зростає. Торік цей показник перевищив 40%. За попередніми оцінками, у першому кварталі ми мали вже понад 50%», – констатував Каленков.

І якщо з європейськими виробниками українські металурги конкурують на рівних, то цінову конкуренцію постачанням з Китаю або Туреччини вони програють.

Читайте також: В Україні продовжує скорочуватися виробництво металургійної продукції

«Стосується це й центральноазійських та інших країн, які досі споживають придбані з величезним дисконтом російські енергоносії і напівфабрикати, наприклад, сляби (плоскі заготовки, виготовлені з рідкого металу, з яких виробляють листовий прокат – ред.). Російські сляби, виготовлені з використанням «дармової» енергії, в рази дешевші. Вони надходять до Туреччини, там їх обробляють, розкатують і потім постачають в Україну», – продовжив керівник Укрметалургпрому.

Отже, за його висновками, попри війну і прямі санкції проти продукції, виготовленої державою-агресоркою, насправді наш імпорт опосередковано може мати «російський слід».

Як зазначали інші учасники конференції, це стосується не лише листового прокату та виробів із нього, а й, приміром, арматури, що використовується для будівництва – зокрема, і для відбудови того, що зруйнував ворог.

Для протидії цьому Україні варто наслідувати Європейський Союз, де ще 2023 року, після затвердження 11-го санкційного пакету проти РФ, ретельно відстежують походження металу, з якого виготовляються товари, що надходять із третіх країн.

«Європейці дуже здивовані, чому ми не впроваджуємо таких загороджувальних заходів. Адже одна з причин того, що вони розглядають можливість впровадження з 1 липня нових обмежень на постачання металургійної продукції з України, – саме те, що ми не захищаємо, як належить, свій внутрішній ринок», – підсумував Каленков.

Як повідомляв Укрінформ, у січні – квітні 2026 року українські металургійні підприємства виробили 1802 тис. т металопрокату (90,9% проти аналогічного періоду 2025 року), з яких експортовано приблизно 1121 тис. т, або 62,2%. Основними експортними ринками українського металопрокату цьогоріч, за даними Держмитслужби, є країни Європейського Союзу (80,2%), інші держави Європи (10,9%) та СНД (6,3%).

Фото ілюстративне: Арселорміттал Кривий Ріг

ukrinform