«Коли читаєш, то починаєш розуміти ментальність українського народу»: літературна тіктокерка Оксана Качура
Про «Літературні плітки», улюбленого мовознавця, НМТ і життя у Чернівцях.
Оксана Качура – філологиня і репетиторка з української мови та літератури. Вона веде тікток-сторінку «litera.zno», яка налічує майже 120 із половиною тисяч підписників. Торік через російсько-українську війну переїхала з Дніпра до Чернівців. Оксана розповіла Шпальті, чому змінила би шкільну програму з української літератури, де бере факти для своїх «Літературних пліток» і чи знайома з літературним життям Буковини.
«Діти постійно запитували: “Оксано Миколаївно, коли ви вже з’явитеся на ютубі?”»
«Я народилася в Донецькій області. На філологічний факультет Запорізького національного університету вступила жартома. Так вийшло. Мені хтось колись сказав, що я гарно розмовляю саме українською мовою. Бо вдома ми всі спілкувалися російською», – пригадує Оксана.
Саме під час навчання вона дізналася багато цікавих літературних фактів, особливо про життя Тараса Шевченка. Зізнається, що до того, як потрапила на філфак, не була шанувальницею його творчости.
«Аж потім у нас з’явилася крута викладачка – затята фанатка Шевченка. Саме вона і привила мені любов до Кобзаря. Розповідала нам цікаві факти з любовного життя Шевченка: з ким, хто, коли. Мене це дуже зацікавило. Щоправда, потім забула про ті факти, бо навчання забирало всі сили».
Після завершення вишу Оксана Качура переїхала до Дніпра, де прожила п’ять років. Працювала репетиторкою, а потім вирішила завести свій тікток, та й узагалі з’явитися у соціальних мережах. Бо діти постійно запитували: «Оксано Миколаївно, коли ви вже з’явитеся на ютубі?»
Про тікток та «Літературні плітки»
«Літературні плітки» – одна з рубрик її тікток-сторінки, яка стала популярною в українськомовній соцмережі. За словами Оксани, «плітки» на початках були спонтанними. Перший випуск вийшов про Шевченка і його дівчат.
Як пригадує Оксана, вона спершу вирішила розповісти маловідомі факти з життя Кобзаря чоловікові. Але його це не дуже цікавило. Він запропонував ділитися цим із тими, кому таке буде більш до вподоби.
Так тіктокерка й вирішила завести власну сторінку. Спочатку була дуже здивована, що людям подобається слухати про «гарячі» факти з життя українських письменників.
Про справу свого життя
«Завжди хотіла бути філологинею, але англійської мови. Тому вступила до Донецького й Горлівського університетів. Та мені чомусь здалося, що краще поїхати кудись подалі від Донеччини. То був 2011 рік. Може, я щось відчувала.
Швидше за все, мене надихнуло займатися літературою навчання на філологічному. Коли читаєш, то починаєш розуміти ментальність українського народу. Наприклад, чому українські письменники писали такі складні твори? Мені не подобалася шкільна українська література. Тому що всі такі вимучені, нещасні, багатостраждальні. А коли ти дізнаєшся «живі» факти – стає цікавіше, і воно якось затягує», – каже Оксана Качура.
Про Шевченка – під чай із солодощами
Про невідомі широкому загалу сторінки життя українських митців Оксана розповідає обов’язково з чаєм і смаколиками. Каже, що такий формат обрала, бо він відгукується людям.
«Коли я намагалася розповідати якісь факти, як вчителька у школі, воно не сприймалося – люди перегортають такі відео. Тікток спрямований більше на людей, які хочуть розважитися. Прийти собі після роботи, подивитися щось цікавеньке.
Тож, коли я просто пліткую з людьми за чашкою кави або чаю, вони не вбачають у цьому якогось викладання предмету. Глядачі сприймають це просто як цікаві факти. Хоча не всім людям подобається такий формат. Деяких бісить, що я розповідаю про літературу і щось жую. Та люди різні – всім не вгодиш», – каже тіктокерка.
«Чужі листи – це щось неймовірне»
Знаходити потрібну інформацію Оксані допомагає інтернет – архіви вже оцифровані й не треба щоразу бігти до бібліотеки. Коли знаходить цікаве, обов’язково перевіряє. Бо вважає, що рубрика хоч і називається «Літературні плітки», але факти потрібно підтверджувати. Для підтвердження часом доводиться шукати десятки джерел.
«Чужі листи – це просто щось неймовірне. Дуже багато інформації дають самі письменники. Зараз ми спілкуємося в соцмережах, й листування залишається там назавжди. У письменників ж воно залишилося навіки, написане від руки».
«Українська література – не така багатостраждальна, як може здатися на перший погляд»
Так само, на думку блогерки, потрібно змінювати підхід до навчання дітей у школах.
«Візьмімо підручник з української літератури за 9 клас. Там подача матеріалу така: «1800 якийсь там рік – пішов до школи. 1900 якийсь там рік – помер». Це нецікаво. Мені, наприклад, подобалося читати «Мою автобіографію» Остапа Вишні. Він написав її захопливо, весело. Гадаю, що проблема полягає в самому матеріалі шкільної літератури».
Водночас, вважає Оксана Качура, факти з життя письменників і поетів можуть зацікавити дітей. Аби учні не думали, що українська література справді така багатостраждальна, як може здатися на перший погляд.
«Зіштовхуюся в коментарях під моїми відео з тим, що люди вже звикли ідеалізувати деяких письменників. Вони пишуть, щоб я не «порпалася у чужій білизні». Себто, треба розповідати лише про творчість людини, і більш ні про що. А мені цікаво прослідковувати особисте життя людини. Як воно вплинуло на її творчість. Гадаю, що воно невіддільне одне від одного», – ділиться думками тіктокерка.
До прикладу, каже Оксана, коли читаєш «Одержиму» Лесі Українки, то не відтворюєш в уяві її портрету, як письменниці. А коли дізнаєшся, що Леся Українка написала свою «Одержиму» в той час, коли в неї на руках помирав її коханий, який перед смертю сказав, що не кохає її – це викликає зовсім інші емоції та зацікавленість.
Про Пономаріва, Авраменка, Фаріон та чистоту української мови
Улюблений мовознавець Оксани Качури – Олександр Пономарів. Пригадує, обожнювала його рубрику на BBC Україна. Їй подобалося, як він викладає матеріал, як він ставиться до читачів та як їм відповідає.
«Щодо Олександра Авраменка – його багато критикують. Але, наприклад, я з дітьми наразі займаюся саме за його книжками. Такий формат тестів, як у нього, ніде не зустрічала. Мені подобається, як він формує свої тестові завдання. У чомусь вони складніші за тести ЗНО. Ось коли Авраменка пройдеш, все – і ЗНО, і НМТ можна спокійнесенько скласти», – вважає Оксана Качура.
Ірину Фаріон блогерка вважає надто ексцентричною жінкою, через її затятість до пуризму в українській мові.
«Фаріон за те, щоб була чиста українська мова. А я гадаю, що не людина обслуговує мову, а мова – людину. Тобто не ми повинні якось підлаштовуватися під мову, а мова повинна осучаснюватися», – каже Оксана.
З Іриною Фаріон вона погоджується в питанні використання англізмів в українській мові.
«Багато вже стало оцих слів. Я просто за ними не встигаю. Якось запитувала в дітей, що таке шиперити. Вони мені розповіли. Загалом, негативніше ставлюся до англізмів, ніж до діалектизмів. Мені здається, що діалектизми псують нашу мову набагато менше, ніж англізми. Діалектизми навпаки доповнюють її. До речі, мені сподобалося буковинське: «Гарно дякую». Я собі запам’ятала це. Ніде ще такого не чула», – розповідає блогерка.
Про літературне життя Буковини
Улюблена буковинська письменниця Оксани – Ольга Кобилянська.
«Мабуть, такої феміністки на той час не було. А мені, як жінці, це дуже імпонує. Вона не мала змоги навчатися через брак коштів, тож самотужки опановувала нові мови та літературу. Мені подобається її біографія. Обожнюю її «Valse mélancolique» («Меланхолійний вальс», – авт.) за те, що там є оцих три зовсім різних, але однаково сильних жінки. На той час це дуже прогресивний твір», – каже Оксана Качура.
Щодо ймовірного роману між Ольгою Кобилянською і Лесею Українкою, то як ведуча «Літературних пліток, Оксана все ж гадає, що вони були просто хорошими подругами.
До речі, блогерка відзначає, що листи Лесі Українки до Ольги Кобилянської збереглися, а Кобилянської до Лесі Українки – майже ні.
«Це також така цікава ситуація. Чого б вони пропали? З якого це дива? Гіпотезу про їхній роман якраз підігріває відсутність листів. Ще й оці їхні «хтосічку». Та знову ж таки, я вважаю, що вони були близькими подругами, які пережили певні трагічні події в особистому житті, і знайшли відраду одна в одній», – резюмує Оксана.
Фото Ігоря Константинюка
Нет тэгов
Джерело: shpalta.media