Дунай має знати, що Україна його не залишила – військовослужбовець з Вилкового організує перший в місті фестиваль української книги, кінострічки та музики
Уродженцю Вилкового Сергію Гнезділову було дев’ятнадцять, коли він вирішив підписати контракт із ЗСУ. Хлопець пішов наперекір батькам та вже чотири роки захищає Україну від агресора. Зараз він вже командир і «очі» свого підрозділу, адже відповідає за аеророзвідку.
«Виріс я в російськомовному середовищі абсолютно. До того ж мої батьки більшою мірою росіяни, ніж українці, і, напевно, в цьому ще полягав мій юнацький протест певний. Я вважав, що треба бути все ж таки більше сином своєї землі. Батьки відреагували вкрай негативно. Це був суто мій вибір. …Я вибрав свій шлях, пройшло два роки й мої батьки мене прийняли», – розповідає про себе військовий в одному з інтерв’ю.
Повномасштабна війна застала Сергія власне на війні. Піски, Золоті Ниви, Гуляйполе, Бахмут – ці назви, які його земляки чули в новинах, а головне – жахи, які там відбувалися та відбуваються, хлопець навряд чи колись зможе забути.
Але, знаходячись на передовій, Сергій шукає спосіб привезти рідним вилківчанам не свої спогади, не свідоцтва російської агресії, яка, на жаль, деяким здається вигадкою, а мирний український фестиваль. І ключове слово тут «український». Хоча і саме слово «фестиваль» для містечка на півдні Одещини теж є далеко не чимось буденним.
«Чотири роки поспіль в цей день я збирав на свій підрозділ.
Сьогодні я звертаюсь до вас усіх з особистим проханням: допоможіть мені закрити гештальт, який мучить мене вже не перший рік.
Я про своє Вилкове. Я про малу Батьківщину, яка на жаль залишається поза українським дискурсом, тривалий час.
Я весь цей час мріяв привезти в моє рідне Вилкове Україну. Щоб там лунала якісна українська музика, щоб вилківчани побачили українське кіно та прочитали українські книжки», – написав Сергій у свій день народження у телеграм-каналі.
Хлопець каже, що останні декілька місяців були для нього дуже важкими.
«Я переоцінював своє власне життя, шукав нові його сенси, відповіді на запитання буття. Смерть привітно усміхалась мені, і, здається, досі стоїть за моєю спиною. Від того не страшно.
Страшно, що я нічогісінько не зробив для моєї малої України, для славетного міста на воді, для останнього притулку задунайських козаків», – поділився своїми відчуттями військовослужбовець.
Аби «закрити цей гештальт», Сергій вирішив організувати у рідному місті триденний фестиваль української книги, кінострічки та музики під назвою «Виделка fest».
За його совами, «Виделка fest» – це сакральна любов до Дунаю, про яку він розповідає пошепки. А ще це меми про фіранки та абсолютну, тотальну байдужість місцевих рад до дискурсів.
Про фіранки трохи згодом, а от щодо байдужості чиновників до культури Сергій може розповісти багато історій.
Каже, що жив в містечку, де не існує кінотеатру, бо так вирішила місцева влада, яка не мала бажання утримувати його на балансі. Концерти тут проводилися двічі на рік: на день міста під патронатом депутата та перед виборами, аби показати електорату, який він важливий. А фонд місцевої дитячої бібліотеки оновлювався за принципом «дві книжки в рік – теж показник».
«Ви жили в місті, де відчай висить в повітрі, в словах «всі тікают отсюдова?» – питає у своїх підписників Сергій.
Але бачив він і інше Вилкове. Те містечко, де тече Дунай, і на нічний лов риби виходять десятки човнів, підсвічуючи ріку ліхтарями та надією. Де діти пірнають з мосту в єрик, а потім проносять ці спогади крізь усе життя.
Головною метою майбутнього фестивалю Сергій вважає знайомство цього Дунаю «з українськими сенсами».
«Дунай має знати, що Україна його не залишила. Що все ще попереду у цього чудового міста в його дельті», – каже військовий.
І розповісти про це місту він хоче саме під час війни. А ще вважає, що настав час гучно розповісти про Вилкове усій Україні.
«До війни постійно відкладав. Думав буде час. Зараз, розумію вартість кожної хвилини мого життя, і хочу бути максимально корисним для ідеї, за яку вмирають на фронті», – розповідає військовослужбовець.
Зараз Сергій збирає гроші на організацію фестивалю – книжки та оренду обладнання для демонстрації українських стрічок та трансляції музики.
Спочатку планували зібрати 200 000 гривень. Але під час підготовки раптом виникла ще одна стаття витрат – виявилося, що в Вилківському будинку культури, де планують демонструвати українське кіно, немає фіранок. Тож організаторам фестивалю довелося їх замовити. До речі, після заходу фіранки залишаться в БК в якості подарунку.
«Повірте, цей фестиваль відгримить і його запамʼятають. Цей фестиваль, я впевнений, нарешті трохи ворухне Придунавʼя», – написав Сергій в одному з останніх дописів.
«Виделка fest» відбудеться у місті Вилкове 14-16 липня.
Організаторами фестивалю виступають ГО «Люди» та ГО «Українські Студенти за Свободу».
Бажаючим допомогти Сергію та його однодумцям принести Україну до Вилкового залишаємо посилання на «банку» https://send.monobank.ua/jar/5oSF4PYSBC.
Номер картки 5375 4112 0629 8205
Діана ГЕРГІНОВА
Одеса : yug.today