Пам’яті науковця, викладача, майора ЗСУ Сергія Місевича (позивний «Сірко»)

Дружина Сергія – Надія Магдяк – розповідає, що у мирному житті він дуже любив читати книги – паперові, електронні, слухав аудіокниги. Захоплювався велосипедними прогулянками, любив їздити у гори.

– Серед речей Сергія, які мені повернули з передової, я також знайшла дві книги. Він читав на війні мотиваційні книги: «Дисципліна – це свобода» і «Вбий у собі внутрішню мавпу». Чоловік завжди прагнув більшого і шукав його, – каже Надія.

За її словами, захоплення спортом і велосипедом у Сергія з’явилося після участі в АТО. Він щороку організовував велосипедні та піші маршрути у гори разом із побратимами з 28-ї бригади. Пані Надія показала переписку з його побратимами, які так характеризували свого командира:

«Найкраще поєднання Людини, Воїна та Науковця. Гумор, впевненість, честь. Все це – пан Сірко. Нам дуже його не вистачає. Дуже… Такого мудрого командира вже не буде. Більша частина наших успіхів і перемог – заслуга пана Сірка. Він зробив із нас – переляканих хлопців – вояків. Він – наш Золотий Лев. Під його керівництвом зросло багато сміливих хлопців. Завжди знав, як, що і кому казати, щоб ми були більш упевнені».

Колеги Сергія пригадують його як інтелектуальну та патріотичну особистість.

– Коли я почала навчатися на кафедрі теорії права і прав людини, Сергій Місевич уже працював там викладачем, був кандидатом юридичних наук. Потім я стала його колегою і можу про нього говорити, як про надзвичайно цікавого наставника, інтелектуально розвиненого і патріотичного. Він був дуже сміливим і ніколи не боявся сказати правду іншим, незалежно від посади чи рангу людини, – розповідає завідувачка кафедри теорії права і прав людини юридичного факультету ЧНУ Наталія Гураленко.

За її словами, Сергій Васильович був новатором у викладацькій роботі. Він першим використовував мультимедійні засоби, готував презентації до лекцій ще на початку 2000-х років. Тому його лекції дуже полюбилися студентам різних курсів.

– Водночас Сергій Васильович був дуже скромним. У мене досі перед очима ті його помахи руки, мовляв, «Не треба перебільшувати», коли після чергової відкритої лекції ми бралися її аналізувати і розхвалювати. Але ми не перебільшували, усі лекції він проводив у «живому» форматі. Саме тому студенти так хотіли вивчати його предмет, – продовжує пані Наталія.

Інша колега Сергія Місевича – Ольга Донченко – відзначає його життєву мудрість, яка притягувала дуже різних особистостей.

– Він для мене був більше, ніж просто колега. Це була людина, у якої можна і життєву пораду отримати, і якусь розраду для себе мати. Ми із Сергієм були однолітками, у мене завжди було відчуття, що він – глибока, віруюча людина. З ним спілкувалося багато колег, і для кожного він міг бути якимось таким променем мудрості, – зауважує пані Ольга.

Вона зазначає, що студенти любили лекції Сергія Васильовича. Показником цього був період, коли на юридичному факультеті дозволили обирати деякі предмети.

– Студенти бачили прізвище «Місевич» і одразу обирали його курс. Незважаючи на велике навантаження предмету «Канонічне право», де викладав Сергій Васильович, його аудиторії завжди були переповнені, – пригадує колега загиблого.

Чоловік, окрім юридичної освіти, мав також учений ступінь кандидата богослов’я. Допомагав у побудові і визнанні Православної церкви України. Громадський діяч, земляк Сергія Місевича Василь Бойчук писав про нього:

«…Науковець, доктор юридичних наук, кандидат наук з богослов’я, інтелектуал, справжній професор Чернівецького національного університету, вимогливий, принциповий, фахівець з релігійного права, аскетичний християнин, який 32 роки служив задля відновлення і визнання Православної церкви України на Буковині. Сергій разом із митрополитом Чернівецьким і Буковинським Данилом представляв Буковину на об’єднавчому Соборі (15.12.2018) перед отриманням Томосу».

Сергій Місевич загинув під час активних боїв у Херсонській області 30 жовтня 2022 року. Поховали його у рідному селі Мамаївці Чернівецького району.

У загиблого залишилася дружина і донька – студентка Чернівецького університету.

Вічна слава і шана Герою!

Фото з відкритих джерел

ukrinform