Пам’яті директора Менського краєзнавчого музею Віталія Крутого

Пам’яті директора Менського краєзнавчого музею Віталія Крутого Хвилина мовчання 26.05.2024 09:00 Укрінформ Закохував усіх в Чернігівщину, виростив дендропарк на власному обійсті і боронив Вовчанськ від росіян

12 травня 2024 року біля села Металівка Харківської області загинув 41-річний Віталій Крутий – директор Менського краєзнавчого музею імені Володимира Покотила. Науковець служив у прикордонних військах і прийняв удар російської армії, яка наступала на Харківщину.

Нинішній директор музею Ігор Андрієнко згадує, що в день загибелі Віталій переписувався з ними.

– Того дня одна із наших працівниць мала день народження. Віталій Олександрович написав їй смс, привітав. Потім ми всі з ним переписувалися, аж поки не увірвався зв'язок. Вже пізніше довідалися, що саме того дня наш директор загинув.

Віталій народився в селі Монастирище Ічнянського району Чернігівської області. Закінчив школу в селі Дягова за 12 кілометрів від Мени. З дитинства мріяв про дослідження історії. У Ніжинському державному педагогічному інституті імені Миколи Гоголя вчився на історико-правознавчому факультеті, за спеціальністю «Педагогіка. Історія і право середньої освіти» на відмінно закінчив бакалаврат та магістратуру. Подав документи на аспірантуру вже до Чернігівського університету, але навчання не закінчив через брак коштів.

З 2021 року працював директором Менського краєзнавчого музею.

– Віталій Олександрович був дуже дисциплінованою людиною, – продовжує Ігор Андрієнко. – На роботу добирався велосипедом із рідного села. Завжди виїздив завчасно. Якось я його спитав: “Олександровичу, а чого ти так рано приїздиш на роботу?” – “А раптом велосипед в дорозі поламається? Хочу мати запас часу, щоби ніколи не запізнюватися”.

За словами Андрієнка, історія і краєзнавство замінили загиблому директору геть усе.

– Він проживав із мамою в селі. Батько мав іншу родину. Своєї сім’ї Віталій Олександрович не створив. Він жив роботою – цікавився всім, від первісного ладу до сучасності. Дуже любив рідний край, постійно проводив велосипедні екскурсії рідною Менщиною.

Окрім історії, дуже любив рослини. Створив біля своєї хати в Дяговій дендропарк. Виписував рослини з усього світу! Майже щотижня отримував посилку з ними. Для нього день, коли він отримував посилку з рослиною, був неймовірним святом. Що цікаво, мав неабиякий хист до садівництва. Буває, ми всі щось посадимо, але прийметься лише в нього. Мабуть, якийсь Божий дар.

На сайті Менської міської ради спогадами про захоплення Віталія Крутого поділилася і начальник відділу культури Світлана Шелудько.

«Якби ви бачили, який дендропарк створив Віталій власноруч на своєму обійсті! Великий город по периметру обсадив соснами, а потім став засаджувати різними видами хвойних з усього світу. Зараз там близько 200 порід. Коли Віталій взявся за цю справу, односельці, м’яко кажучи, були здивовані й кепкували «Ну й що це буде?», адже в селі головне – посадити город. Але він відповідав: «Буде Європа». І навіть після мобілізації надсилав дерева музею та мамі, щоб посадили”, – розповіла вона.

За словами Світлани Шелудько, діти зі школи приходять до цього парку на уроках природознавства та біології вивчати хвойні.

Ігор Андрієнко зазначає, що Віталій був істориком за покликанням.

– Він постійно їздив на якісь наукові конференції, вдосконалювався, багато читав. Любив білоруські пісні, бо його коріння звідти.

“За час свого життя та творчості в Менській громаді науковець та історик Віталій Крутий стільки зробив у царині історичної та культурної спадщини, що його справи житимуть у поколіннях”, – наголошують в Менській громаді.

Керівниця Сосницького літературно-меморіального музею Довженка Ольга Ярмуш написала у Фейсбуці, що Віталія директорська посада не зробила гордовитим і чванливим, як то буває з людьми.

”Це була світла особистість, енергійна, життєрадісна, подільчива, безумовно щедра. Мені доводилось звертатись до нього за порадами, і ділитися досвідом Віталію було легко, ніби подати людині води… Я вважала його людиною з унікальними знаннями і здібностями, бо екскурсійний туризм, яким він займався паралельно з основною роботою, вимагав доброго знання матеріалу, хоча йому, як історику з аспірантурою, це, напевно, було нескладно. Але унікальність була не тільки в цьому, а й у тому, як він любив те, чим займався, як віддавався пошукам, проєктам, презентаціям, цікавим затіям, провокуючи на здорову конкуренцію в специфічному місцевому туризмі і краєзнавстві”, – зауважила Ярмуш.

“Пам'ятаю, як тільки ми випустили з Архівом національної пам'яті виставку "Комунізм = Рашизм", Віталій Крутий був одним із перших, хто подзвонив і попросив організувати приїзд експозиції до Мени, – згадує у Фейсбуці журналістка Дарина Рогачук. – Виставка у Музеї та місті таки побувала. Пам'ятаю, як приємно було мені відчути, що цінність виставки відгукнулася у регіонах. “Ми були під окупацією, і я хочу, щоб люди ще більше дізнавалися про радянську окупацію і знали ціну визволення”, – приблизно так сказав мені тоді по телефону Віталій Крутий”.

Віталій був мобілізований до лав Збройних сил України у грудні 2023 року у Львові під час поїздки на Міжнародну конференцію зі збереження культурної спадщини. Після навчання захищав Батьківщину у званні солдата на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії – оператор (безпілотних авіаційних комплексів) у складі прикордонної комендатури швидкого реагування «Шквал» 7-го прикордонного загону.

– Місяць наш директор проходив навчання в одному з навчальних центрів у Польщі, – розповів Андрієнко. – Згодом охороняв кордон із Білоруссю на Волині в районі Шацьких озер. Звідти був направлений у Харківську область, під місто Вовчанськ. У дзвінках із передової казав, що кожен день на нулі може стати для нього останнім. Він зовсім не був пристосований до війни, але намагався швидко навчитися, щоби не відставати від хлопців.

«Віталій же був як дитина, – згадує Світлана Шелудько. – Завжди починав розмову зі слів «У мене для Вас гарна звістка!» Постійно жартував і в усьому бачив позитив. Навіть у жахливі дні окупації, коли вулицями Мени сунули танки. «Ви розумієте, в які часи живете? – говорив. – Ви ж зможете розказати своїм онукам, що пережили війну!»

А останніми його словами, ділиться вона, були: “Ми вже всі заряджені на бій. Все буде добре”.

Прощання з Віталієм Крутим відбулося 21 травня у Свято-Покровській церкві селі Дягова. Поховали героя на сільському цвинтарі з військовими почестями.

Вічна пам’ять і вдячність!

Фото: Фейсбук-сторінка Віталія Крутого, Фейсбук-сторінка Дарини Рогачук, mena.org.ua, Менщина, Менський краєзнавчий музей імені В.Ф. Покотила, Менська публічна бібліотека

ukrinform