Пам’яті альпініста, гіда і скелелаза Миколи Фетісова
Пам’яті альпініста, гіда і скелелаза Миколи Фетісова Хвилина мовчання 11.03.2025 09:00 Укрінформ Добровольцем пішов захищати країну на другий день після одруження
Микола народився 22 травня 1994 року в Києві. Хлопець був дуже обдарованим і всебічно розвиненим. Брав участь у скаутській організації. У нього, підлітка, набиралися досвіду облаштовувати намети навіть дорослі. Любив мандрувати з друзями вільним українським Кримом.
«Коля ніколи не звертав увагу на труднощі: каша підгоріла? Не страшно. Дощ? Не страшно. Заморився? Не страшно. Все можна подолати! Бо в нас криється величезна сила!» – розповідає Наталія Веселовська, яка знала Миколу з 14 років.
Після здобуття ступеня бакалавра права в Європейському університеті перед Миколою було відкрито багато доріг, але визначила шлях його любов до гір та природи загалом. Разом із другом він відкрив компанію Like to hike («Люблю ходити в походи»).
За десять років хлопець провів тури мальовничими куточками України та світу для тисяч людей. Піднімався разом з іншими на вершини Карпат, на Казбек, мріяв про інші гори. У планах туристичної компанії на 2022 рік були зимові Говерла та Мадейра, весняний Еверест та літній Арарат. Вимріяли і трекінг Канарами: вулкан Тейде та Атлантичний океан…
Микола сам став скелелазом, альпіністом, туристом, плавцем. Проводив групові заняття зі скелелазіння в тренажерному залі та поза ним, а також трекінгові та альпіністські тури.
Ось як описував подорож зимовими Карпатами: за два дні ми з вами пройдемо 20 кілометрів по хрусткому снігу, побуваємо в засніжених хвойних лісах, на гірських полонинах і заберемося на красиву гору Кукул, звідки помилуємося приголомшливими видами навколишніх гір і Чорногорським масивом; на нас чекає захоплюючий світанок на висоті 1500 метрів і дивовижне зоряне небо.
…Ще до повномасштабного вторгнення Росії Микола облюбував село Кропивня Новоборівської територіальної громади на Житомирщині. Придбав там будинок: хотів займатися сільським господарством і підприємництвом.
Після повномасштабного нападу на Україну приєднався до ЗСУ. 8 березня 2022 року, перебуваючи у Львові, одружився, а вже 10 березня став захисником. «Він був дуже мовчазним протягом трьох днів, перш ніж зареєструватися, тоді я не розуміла, що він приймав найважче рішення у своєму житті», – згадує дружина Аліна.
«Я зробив це добровільно, розуміючи своє призначення і обов’язок. Я пишаюсь українцями, ще ніколи не бачив такої згуртованості, допомоги одне одному. Не давайте сумнівам збити вас зі шляху! Перемога близько, долучайся до роботи і побачиш, як швидко ми звільнимо нашу землю від темних сил. Слава Україні!», – написав Микола після присяги.
«У нас була російськомовна сім’я, але 24 лютого 2022 року син попросив забути московитську і до останнього подиху розмовляв виключно українською, – розповідає мама Світлана Романченко. – З першого дня повномасштабного вторгнення син займався волонтерством. Віддав на потреби військових все туристичне майно – спальники, каримати, намети, тенти, гасові горілки, туристичний посуд.
Захищати Батьківщину Микола пішов добровольцем без жодного військового досвіду – опинився на перших лініях фронту вже на 4-й день після присяги та сумлінно виконував свій обов’язок. Воював на Донецькому напрямку, здобував розвіддані. Був солдатом, топогеодезистом обслуги взводу звукометричної розвідки батареї управління та артилерійської розвідки в/ч А0998.
Загинув 20 травня 2022 року під час бойового завдання – знищення за допомогою аеророзвідки групи противника чисельністю до 30 одиниць. Сталося це в районі Білогорівки, за два дні до Миколиного 28-ліття…
Пані Світлана розповідає: син врятував сотні життів наших військових, і прорив противника не відбувся. Про це пізніше написав їй побратим Миколи. Тоді контузило командира, сержант став «трьохсотим», а її син загинув миттєво.
Побратими згадують про Миколу як про людину, яка боролася за те, щоб наше сьогодні й завтра могло існувати, щоб одного дня наше небо стало мирним і замість «Почалося» звідусіль лунало «Ми перемогли». Називають полеглого в бою захисника втіленням усіх скаутських чеснот та Людиною з великої літери, яка любила все справжнє, чесне та щире.
Микола встиг прожити наповнене красою неймовірне життя, побудувати власну справу та доторкнутися до сердець тисяч людей. Задав таку планку, до якої іншим треба вивершуватися.
«Мені так пощастило, що поряд був такий брат… Ти був найкращим. Стільком людям ти відкрив цей світ, стільки людей завдяки тобі знайшли друзів, коханих та нову пристрасть – подорожувати! Ти мене змінив, ти мене виховав», – розповідає сестра Анастасія.
Рідні і друзі попрощалися із Миколою Фетісовим 27 травня 2022 року у Михайлівському Золотоверхому соборі в Києві. Похований захисник на Байковому кладовищі.
За кілька місяців у пам’ять про військового був організований похід у Карпати. На відомій багатьом туристам горі Хом’як встановили дошку з датами життя і написом «Вище гір тільки небо». Її координати: 48.367642, 24.496653. Завдяки учасникам того серпневого походу вдалося зібрати кошти для благодійного фонду, який займався відновленням Києва, Київської та інших областей після деокупації.
Друзі та рідні Миколи започаткували флешмоб #посадидеревоначестьгероя Fetisov Nikolay. На острові Тенерифе в Іспанії вже 25 травня 2022 року на честь українського захисника висадили 9 сосен. В його пам’ять на Поділлі поет Олег Крушельницький з онукою посадив персики. А в ірландському місті Ґолвей – укорінюються пам’ятні королівські дуби.
Через рік після загибелі сина пані Світлана висадила біля свого будинку в Києві улюблене дерево Миколи – ліванський кедр. Таке ж дерево друзі і рідні посадили у Пущі-Водиці. «Встигли і поплакати, і посміятись, – поділилася тоді сестра Анастасія, яка подумки звернулася до брата. – Все було, як ти любиш: природа, вогнище, твої улюблені люди».
Миколу Фетісова посмертно нагороджено орденами «За мужність» III ступеня та «Хрест Героя». А також медаллю «Честь. Слава. Держава».
Шана Захисникові!
Фото: Фейсбук-сторінка Like to hike і надані Світланою Романченко
ukrinform