Пам’яті історика, військовослужбовця Володимира Брославського (позивний «Хорват»)
Пам’яті історика, військовослужбовця Володимира Брославського (позивний «Хорват») Хвилина мовчання 28.09.2025 09:00 Укрінформ Вивчав минуле, а воював за майбутнє
Володимир народився 22 квітня 1979 року в Бережанах на Тернопільщині. Закінчив місцеву загальноосвітню школу, а згодом – історичний факультет Тернопільського педуніверситету, де продовжив працювати як викладач і співробітник наукового відділу.
У 2007 році захистив кандидатську дисертацію на тему російського царату в Правобережній Україні (1793–1861 роки). Був ініціатором створення освітнього порталу «Академія» та з 2014 року очолював громадську організацію «Інститут модернізації суспільства».
«Його життя було прикладом служіння науці, студентам і Україні. У стінах університету Володимир Любомирович залишив по собі не лише вагомі наукові доробки, а й безцінну людську теплоту, доброту, вміння надихати молодь. А на полі бою — приклад мужності, честі й відданості рідній землі», – згадують колегу у Тернопільському національному педагогічному університеті ім. Володимира Гнатюка.
У травні 2015 року чоловік був мобілізований до лав ЗСУ, отримав статус учасника бойових дій. Володимира нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» III ступеня.
При цьому він не залишив свою наукову діяльність: у 2018 році був делегатом Міжнародного форуму ректорів у Китаї, з 2019 року координував співпрацю між ТНПУ імені Володимира Гнатюка та Шеньянським педагогічним університетом, був координатором Інституту Конфуція.
«У нашій пам’яті Володимир Любомирович назавжди залишиться прекрасним викладачем, наставником і людиною, якій було не байдуже. Йому було не байдуже, коли ще в далекому 2013 році ми, студенти, виходили на площі та майдани, щоб відстояти своє майбутнє. Саме він був одним із небагатьох, хто був разом із нами, підтримував, пояснював те, чого ми, з огляду на свій вік, ще не розуміли й не бачили», – написала його колишня студентка Юлія Янчинська.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії до України Володимир знову долучився до лав оборонців, спершу – у складі розрахунку зенітної установки, а згодом – у підрозділі контрдиверсійної боротьби, виконував бойові завдання на Донеччині та Харківщині. Пізніше у мінометній батареї вів бої за Донбас і Сумщину.
21 вересня 2025 року «Хорват» віддав життя за Україну, рятуючи пораненого побратима.
Речник 105-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ Юрій Кульпа написав: «На жаль, світ покидають найкращі. «Хорват» — командир мінометної батареї. Професіонал, Патріот, Людина з великої літери. Його знали всі — надійний, відважний, завжди поруч із побратимами».
Побратими згадують загиблого бійця як істинного вчителя чи то на полі бою чи в мирному житті.
«Любомирович, Ти був вчителем, як в університеті, так і на війні, Ти був справжнім і турботливим командиром, але найголовніше Ти був справжнім і щирим Другом. Я ніколи не забуду наших нічних розмов в аеропорту, шлях, котрий ми йшли пліч-о-пліч під Куп'янськом і на Сумщині, наші "звіряння годинників" за чаєм і кавою у Великій Писарівці. Спочивай з Богом, Друже. Честь Ми помстимося. Єдине, що можу пообіцяти», – написав побратим Володимир Бірчак.
У воїна залишились дружина, діти, мати та сестра.
Вічна слава і шана Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Volodymyr Broslavskyj, Фейсбук-сторінка Володимир Бірчак
ukrinform